Одеса 2009 Odessa 2009


Проблемы финансово-экономического управления процессами загрязнения Черного моря речным стоком Днестра



страница7/40
Дата31.07.2016
Размер7.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   40

Проблемы финансово-экономического управления процессами загрязнения Черного моря речным стоком Днестра
Е.Н. Громова, Е.Л. Гетьман, Е.В. Косовская

Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины


Наибольшую угрозу обострения экологической ситуации в Черном море представляют загрязненные сточные воды промышленности, коммунального, сельского хозяйства, поступающие в море либо с речным стоком, либо непосредственно через глубоководные выпуски (более 11 % от общего объема сбрасываемых сточных вод). Сложилась парадоксальная ситуация: при общем спаде производства на 30-50 % объем сброса загрязненных сточных вод возрос в 1,5-3 раза.

Как показывает анализ структуры наносимого ущерба в разрезе речных бассейнов, наибольшее негативное воздействие на экологию Черного моря оказывают стоки рек Днепра, Днестра, Дуная, Южного Буга (84 % наносимого ущерба Черному морю). Наибольшее количество загрязненных сточных вод поступает в р. Дунай (71 %).

Общий ежегодный экономический ущерб в результате загрязнения Черного моря при сбросе сточных вод (в рамках Украины) с речным стоком и непосредственно с береговых объектов по ориентировочным подсчетам оценивается порядка 673,14 млн. грн. При этом ежегодный ущерб в результате загрязнения Черного моря стоками Днестра составляет 52 млн. грн. Удельный вес ущерба Черному морю стоками Днестра составляет 8 % по речному бассейну Черного моря в общем объеме ущерба от загрязнения речными стоками.

Значимость сброса неочищенных сточных вод с береговых объектов особенно велика для узкой прибрежной полосы моря, в частности, для донных биоценозов и развития рекреации.

Последствиями загрязнения Черного моря стоками Днестра являются снижение рыбохозяйственной и рекреационной ценности морского бассейна. В результате терпят убытки непосредственно экологически уязвимые виды хозяйственной деятельности – рыбное хозяйство и рекреация, а также государство, местные территориальные громады, физические и юридические лица из-за упущенных выгод от снижения потребительских качеств морского природно-ресурсного потенциала.

В качестве финансово-экономических механизмов управления процессами загрязнения морских бассейнов стоками рек в Украине используется система сборов за загрязнение водных объектов в пределах нормативов, а также компенсационный механизм возмещения экономических потерь третьим лицам (смежным природопользователям). Однако нормативно-методической базе, обеспечивающая действенность этих механизмов присущи неоднозначность, дублирующий характер, а зачастую и парадоксальность.

Одной из проблем финансово-экономического управления в морском природопользовании является проблема реальной оценки экономического ущерба.

Положение усугублено тем, что на сегодняшний день существует большое количество различных методик для оценки экономического ущерба. В своем большинстве они по-разному трактуют одни и те же величины природно-реципиентного ущерба, так как в основу их расчетов положены различные методологические и методические подходы. К тому же оценка экономического ущерба от загрязнения моря одним и тем же веществом из различных источников загрязнения оценивается по-разному. Кроме того, в них предусмотрены узконаправленные расчеты по отдельным видам загрязнений или же наносимого ущерба, без учета комплексного влияния на всю сферу морского природопользования. Сложность подсчета реально наносимого ущерба подчас состоит в правильном определении набора методик. Что в свою очередь осложняет процесс подсчета ущерба наносимого деятельностью человека морской экосистеме.

Черное море относится к таким категориям рыбохозяйственных водоемов, в которых осуществляется добыча и воспроизводство биоресурсов. Национальная нормативно-методическая база по подсчету причиняемых убытков весьма ограничена и позволяет оценить лишь убытки рыбному хозяйству от потерь рыбных запасов и ущерб государству от загрязнения морской воды, т.е. лишь отдельные составляющие ущерба. Такая оценка не является полноценной, так как не включает ущерб здоровью людей, спортивному рыболовству и т.д.

При этом чаще всего при оценке ущерба рассчитывают лишь прямые факторы влияния на экосистему. Например, сброс сточных или балластных вод, пролив нефтепродуктов, при этом, совершенно не учитывая опосредованно влияющие факторы на морское природопользование, в числе которых одно из первых мест занимают проявления теневого бизнеса в морском природопользовании.

Ущерб, наносимый морскому рыбному хозяйству в результате теневой экономической деятельности настолько существенен, что данный фактор должен рассматриваться с самым пристальным вниманием на всех уровнях государственного управления с привлечением научных работников всевозможных направлений. При этом необходим не только анализ фактора влияния теневой экономики на сегодняшнюю ситуацию в определении ущерба наносимого морскому природопользованию, как такового, важно проследить какую роль он сыграет в будущем.

Проблема оценки ущерба наносимого рыбному хозяйству в результате распространения теневого бизнеса во всех сферах морского природопользования затруднена в определении реальной оценки фактического его влияния, непредсказуемостью последствий, долгосрочностью и капиталоемкостью восстановительных периодов. Что приводит к ситуации, в которой не «загрязнитель» платит, а «пострадавший» терпит убытки (государство, рыбное хозяйство).

Таким образом, требуется не просто совершенствование какой либо отдельно взятой методики подсчета ущерба наносимого морской экосистеме, а необходим совершенно новый подход к решению данного рода проблемы в котором были бы учтены все его составляющие.

Необходима разработка комплексной методики оценки экономического ущерба в морском природопользовании. В которую были бы включены все передовые достижения отечественной науки с привлечением зарубежного опыта расчетов в данной сфере хозяйствования.

Таким образом, экстренными проблемами финансово-экономического управления процессами загрязнения морских бассейнов, является совершенствование теоретико-методологических и методических основ действующей национальной нормативно методической базы оценки экономических ущербов, в результате загрязнения морских бассейнов, и системы сборов за загрязнение водных объектов с учетом более полной денежной оценки последствий загрязнения морских бассейнов на третьих лиц для реального перехода к реализации принципа «загрязнитель платит», а не «пострадавший в результате загрязнения платит» как это есть в настоящее время, особенно на международном уровне. Так, все реки по сути – международные, аккумулирующие не только сточные воды Украины, но и целого ряда государств. В этой связи на международном уровне требуются:

- введение платы за пользование самоочищающей способности (ассимиляционной емкости) речных бассейнов (экосистемного товара на международном рынке экологических товаров и услуг) для финансового обеспечения воспризводства водных ресурсов в речных бассейнах. В основу этой системы могут быть положены механизмы и принципы Киотского протокола;

- введение международного компенсационного механизма возмещения убытков государствам, пострадавшим от загрязнения;

- международное экологическое страхование экологически опасных объектов на основе эколого-экономической оценки возможных отрицательных последствий процессов загрязнения речного стока.


Литература

  1. Громова Е. Н. Экономико-экологический механизм регулирования морского природопользования: государственные и рыночные методы – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2001. – 314 с.

  2. Громова Е. Н. Теоретические и прикладные основы морского природопользования: экономико-экологический аспект – Одесса: ИИПРЭЭИ НАН Украины, 1998. – 168 с.

  3. України у цифрах 2000 році: короткий статистичний довідник // Державний комітет статистики України: за ред. О. Г. Осауленка. – К.: Техніка, 2001. – 256 с.



ГІДРОЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОСИСТЕМ ДЕЛЬТИ ДНІСТРА

В ЗОНІ ВПЛИВУ ЛІНІЇ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧІ НОВООДЕСЬКА–АРЦИЗ
Л.В. Гулейкова, Л.В. Шевцова

Інститут гідробіології НАН України


Дністровський лиман посідає особливе положення серед ряду лиманів Півдня України. Він є найбільшим лиманом Придунайської рівнини: довжина 42–43 км, шириною до 12 км і максимальною глибиною до 3 м. Лимани є своєрідними екотонними зонами між морськими та прісноводними екосистемами. Вони належать до екосистем, які внаслідок періодичних фізичних процесів знаходяться в імпульсно-стабілізованому стані. Це а також приток великої кількості біогенних речовин з водозбору зумовлюють та підтримують високу біологічну продуктивність лиманів, що перевищує продуктивність морських та прісноводних екосистем. Дністровський лиман відокремлений від Чорного моря пересипом та сполучається з ним через вузький та глибокий пролив.

У 2006 р. в рамках виконання ТЕО переходу ПЛ 330 кВ Новоодеська–Арциз через Дністровський лиман Інститутом гідробіології НАН України була виконана робота „Вплив будівництва та експлуатації лінії електропередачі на водні екосистеми Дністровського лиману та заходи його пом’якшення”. Проходження лінії електропередачі Новоодеська–Арциз через водно-болотні угіддя і Дністровський лиман можуть суттєво вплинути на навколишнє середовище і зона такого впливу може розповсюдитися на більшу територію ніж ділянка, де виконуються роботи. Тому, гідробіологічна складова ТЕО проекту включала більш широку гідроекологічну характеристику водно-болотних угідь дельти Дністра та Дністровського лиману ніж траса проходження лінії електропередачі. Вона включала оцінку впливу будівництва та експлуатації лінії електропередачі на видовий склад, чисельність, біомасу гідробіонтів, домінуючі, цінні та ті, що потребують охорони види рослин, тварин та пропозиції запобіжних заходів щодо недопущення деградації водних екосистем і зменшення їх біорізноманіття.

При характеристиці гідроекологічного стану дельти Дністра та Дністровського лиману використані дані власних досліджень, фондові матеріали Інституту гідробіології НАН України, а також літературні джерела.

Водно-болотні угіддя північної частини Дністровського лиману знаходяться під безпосереднім впливом прісних вод Дністра та є екотонною зоною між річкою і лиманом. Режим рівнів води в плавнях визначаються кількістю річкового стоку та об’єму водоспоживання в басейні ріки. Найбільш вагомим чинником антропогенного впливу, що визначає гідрологічний режим в дельті ріки, є режим роботи Дністровської гідроелектростанції, що регулює річковий стік та його динаміку у часі. Важливим чинником впливу є забір води для питного водоспоживання м. Одеса (9–10 м3/с), а особливо негативний вплив має ізоляція частини Дністровських плавнів в результаті реконструкції автодороги Одеса–Рені наприкінці 70-х років. У зв’язку з останнім, частина плавнів Дністровського лиману майже загубила природний водообмін з дельтою ріки. Наявність трьох водопропускних споруд і одного моста неспроможні забезпечити взаємообмін між двома частинами плавневих масивів, що роз’єднані дорогою. Крім того, на території Молдови і України проведені масштабні роботи одамбування заплавних земель під сільгоспугіддя та створення рибоводних ставків. Все це призвело до втрати 30 тис. га водно-болотних угідь дельти ріки [5].

Раніше меженний рівень води в дельті, що приймається за умовний „0”, знаходився на відмітці – 0,1 м БС. Після зарегулювання стоку Дністровським водосховищем він знизився і зараз його позначки становлять – 0,2–(–0,3 м), наближуючись до середньорічних рівнів Дністровського лиману (–0,4 м). Тут зосереджена велика площа водно-болотних угідь, що становить 9 250 га. Із них біля 4550 га відноситься до малопродуктивних у зв’язку з недостатнім водообміном. Зарості представлені різнотравно-очеретяними і осоково-очеретяними угрупованнями. Протягом квітня–червня ці ділянки затоплюються в середньому до глибини 0,3 м. В серпні–вересні вода спадає і рослини знаходяться на поверхні [6].

Декілька більшу площу (4700 га) займають водно-болотні угіддя, що залиті водою протягом всього вегетаційного періоду на глибини 0,5–0,7 м. Площа повітряно-водної рослинності на цих ділянках становить біля 700 га. Серед повітряно-водної рослинності домінують моноценози очерету. На цій ділянці зосереджені ветляники, що займають площу біля 1500 га, однак тільки 1/10 частина їх насаджень затоплюється у середні по водності роки і може слугувати в якості нерестовищ.

Нижня ділянка дельти Дністра, що розташована між створами Паланка–Маяки і Червона Коса–Надлиманське має однакові меженні відмітки рівня води з лиманом. Річна амплітуда коливання рівня води складає 50–60 см і залежить від згінно-нагінних коливань рівня води у Дністровському лимані. Характерною особливістю цієї ділянки є те, що більша частина плавневих територій, на відмінність від вище розташованих ділянок, знаходиться в зоні постійного затоплення на відмітці нижче – 0,4 м. Плавневі угіддя займають площу 3710 га і представлені заростями очерета звичайного з малим включенням осок та різнотрав’я.

Каламутність води лиману залежить від сили вітру. Посилення вітру до 10 м/с призводить до збільшення каламутності до 600–650 г/м3. При вітрах 1% забезпеченості ці показники збільшуються до 2000–2200 г/м3. Середня каламутність води в Дністровському лимані при нормальних вітрових умовах 66 г/м3 [4].

В дельті Дністра розташовані великі площі під сільгоспкультурами, добре розвинене виноградарство. В результаті сільськогосподарської діяльності в мулах донних відкладень накопичено велику кількість важких металів (мідь, цинк, марганець, тощо) і пестицидів [4]. Найбільш загрозливим є накопичення на дні Дністровського лиману міді. У воду з донних відкладів важкі метали надходять під час вітро-хвильового перемішування води. Так при каламутності 20 мг/дм3 середня кількість металів у завислих речовинах (% загального вмісту) складала по марганцю – 80%, міді – 17%, цинку – 15%, свинцю – 88%, при каламутності 100 мг/дм3 ці показники становили відповідно – 95, 48, 43, 98. У лимані біля 40% донних відкладів складають глинисті мули, що легко змучуються і переходять у воду.

Далі надана характеристика абіотичних чинників, зміна яких при будівництві і експлуатації ЛЕП матиме найбільший вплив на водні екосистеми і відтворення біологічного потенціалу.



Фітопланктон Дністровського лиману має, в цілому, прісноводний характер з включенням солонуватоводних і морських видів. В складі фітопланктону зареєстровано 652 види водоростей, представлених 778 внутрішньовидовими таксонами [1, 2]. Найбільш різноманітно в планктоні лиману були представлені діатомові (43,9%) водорості: Cyclotella meneghiniana, C. kuetzingiana, Stephanodiscus hantzshsii, Melosira granulata, M. italica, Diatoma vulgare, Asterionella formosa та інші.

В значні кількості зустрічалися зелені (31,8%), синьозелені (12,1%) та евгленові (6,3%) водорості. Формування видового складу фітопланктону відбувається за рахунок альгофлори нижнього Дністра та північно-західної частини Чорного моря. Крім того, в планктоні зустрічається велика кількість водоростей, що притаманні бентосу та перифітону.

Вагомими чинниками, що впливають на розвиток фітопланктону є каламутність води в поєднанні з різкими коливаннями солоності, як це має місце в середній та південній частинах лиману. Зниження прозорості до 5–10 см суттєво пригнічує розвиток фітопланктону.

В Дністровському лимані відмічається значна амплітуда коливань кількісних показників фітопланктону: чисельності – до 80 разів, біомаси – до 100. Порівняння кількісних показників фітопланктону на різних ділянках лиману вказує, що найбільш продуктивною була середня та південна частина.

В північній частині лиману кількісні показники фітопланктону мали широку межу коливань: чисельність від 1210 до 18940 тис. кл/дм3, біомаса – 0,571–30,052 мг/дм3. Кількісні показники фітопланктону свідчать, що найбільш сприятливими для його розвитку були умови в середині північної частини лиману, де чисельність водоростей відповідала максимальним позначкам. Рівень розвитку окремих груп водоростей характеризувався великою нерівномірністю. По кількості клітин домінували діатомові, зелені та синьозелені, по біомасі – діатомові.

В останні десятиріччя спостерігається „цвітіння” води синьозеленими, провідний комплекс яких представляють види р. Merismopedia, Gomphosphaeria та Oscillatoria. Серед зелених переважно розвиваються хлорококкові р. Scenedesmus, Pediastrum, Coelastrum, Dictyosphaerium. До провідного комплексу діатомових відносились види – Melosira granulata, Stephanodiscus hantzshsii.

В середній частині лиману (південний варіант проходження траси ПЛ 330 кВ) чисельність водоростей була в межах 5090–94490 тис. кл/дм3, біомаса 3,929–54,057 мг/дм3. Найбільші показники відмічали на створах Бєлгород-Дністровський–Овідіополь. В прибережній частині лиману основу чисельності складали синьозелені (до 88%), у відкритій частині лиману переважали зелені та криптофітові. До провідного комплексу входили такі види: синьозелені – Microcystis pulverea, Aphanizomenon issatschenkoi, діатомові – Melosira granulata, M. varians.

В південній частині лиману кількісні показники змінювались в широких межах: від 4065 до 62055 тис. кл/дм3, біомаса – 1,199–48,379 мг/дм3 при домінуванні синьозелених та діатомових. Це пов’язано з нестабільністю умов існування, коли погодні умови є визначальними. В північній і середній ділянках Дністровського лиману до складу фітопланктону входить значна кількість бентосних і епіфітних форм водоростей, що зумовлено морфометричними особливостями будови лиману та наявністю великих площ занурених вищих водяних рослин.

Таким чином, ретроспективні та сучасні дослідження свідчать, що фітопланктон характеризується різноманітним видовим складом та значними коливаннями кількісного розвитку. Навіть на незначній відстані його кількісні показники можуть змінюватися в десятки і сотні разів, що відбувається внаслідок впливу р. Дністер та моря, а також визначається комплексом гідрологічних, метеорологічних і антропогенних чинників. Слід відмітити, що якісний склад фітопланктону протягом останніх десятиріч мало змінився, але рівень кількісних показників став вищим. В сучасних умовах відбувається зміна відношення деяких видів водоростей до умов евтрофікації вод. Так, морська дінофітова водорість Exuviaella cordata стала більш солетолерантною, а прісноводні Aphanizomenon flos-aquae та Microcystis aeruginosa менш чутливими до підвищеної каламутності води.

Видовий склад зоопланктону у водоймах гирлової області Дністра небагатий. В його складі визначено 57 видів з яких коловерток – 24, веслоногих – 18, гіллястовусих ракоподібних – 15 [7]. В екологічному відношенні це були представники озерно-ставкової фауни. Серед коловерток домінували види – Keratella quadrata, Brachionus calyciflorus, B. angularis, Asplanchna priodonta, серед веслоногих найчастіше зустрічали наупліальні та копеподитні стадії циклопів та дорослі форми – Cyclops vicinus, копеподи Eurytemora velox, із гіллястовусих рачків – Bosmina longirostris, Chydorus sphaericus. Поряд з прісноводними видами тут мали розвиток солонуватоводні види: Heterocope caspia, Calanipeda aquae-dulcis.

Кількісні показники зоопланктону невисокі і залежать від об’ємів водного стоку та типу водойм. Так, в річкових руслах біомаса зоопланктону коливалася в межах від 0,06 до 0,59 г/м3, у великих озерах (зокрема озеро Тудорово), показники були вищими, відповідно 0,08 і 1,1 г/м3. На розвиток зоопланктону суттєвий вплив має кількість завислих речовин. В екотонній зоні північної частини Дністровського лиману біомаса зоопланктону складала всього 0,01 г/м3. В окремі періоди ці показники підвищувалися до 0,67 г/м3.

Зоопланктон південної частини лиману в якісному і кількісному відношенні був неоднорідним. Ближче до середини лиману зоопланктон був багатшим, ніж ближче до моря. Так, біомаса зоопланктону на Шабському мілководді складала влітку 3,7 г/м3, де на долю гіллястовусих ракоподібних приходилось до 90%, в основному за рахунок масового розвитку Podonevadne trigona, Moina rectirostris, Diaphanosoma brachyurum. Із веслоногих найбільш чисельним був C. aquae-dulcis, із коловерток – B. calyciflorus та A. priodonta.

На мілководдях біля с. Роксолани зоопланктон був біднішим. Його біомаса складала 0,87 г/м3. За складом він також був відмінним. Основна біомаса (73%) припадала на долю веслоногих, тоді як гіллястовусі складали всього 7%.

Таким чином, у складі зоопланктону північної частини лиману домінували прісноводні види, солонуватоводні види представлені в невеликій кількості, в той час, як в середній частині доля солонуватоводних видів значно збільшилась, а в південній частині, що була наближена до моря зустрічалися і суто морські види, зокрема личинки балянусів. В північній частині лиману середня біомаса складала 0,670 г/м3, в південній – 0,232 г/м3.



Зообентос. В Дністровському лимані зустрічаються представники прісноводних, солонуватоводних, в основному представники понто-каспійської фауни, і морські види. Перша група безхребетних зосереджена в північній частині лиману, друга – в північній і середній частині. Морські види зустрічаються в південній частині, що зазнає впливу моря. Найбільш вагомими чинниками, що визначають структуру ценозів і кількісний розвиток безхребетних є солоність та рівень акумуляції органічних речовин.

В північній і середній частині лиману різноманітно представлені понто-каспійські види: молюски рр. Monodacna, Adacna, Dreissena, вищі ракоподібні – мізиди, кумові, поліхети. Серед морських представників донної фауни були евригалинні організми: pp. Cardium, Nereis, Balanus, Leander та інші [3].

Найбільша біомаса зообентосу зосереджена в північній частині лиману в його прибережній частині. Розподіл безхребетних по акваторії лиману має „плямистий” характер, пов’язаний з присутністю окремих видів молюсків. В північній частині лиману біомаса на окремих ділянках була високою (214,7 г/м2) за рахунок молюсків рр. Unio, Anadonta. Загалом, спостерігається тенденція зниження середньої біомаси в південному напрямку в 4–6 разів. Дослідження останніх років вказують на те, що найбільш різноманітним видовий склад зообентосу був у с. Шабо, де чисельність безхребетних складала 2,2 тис. екз/м2, біомаса – 38,8 г/м2 при домінуванні за чисельністю личинок хірономід (43,7%) та за біомасою – поліхет (86,5%). У с. Роксолани щільність безхребетних була значно нижчою, відповідно 1,3 тис. екз/м2 і 0,5 г/м2 при домінуванні олігохет.

В південній частині, що наближена до моря спостерігаються значні перепади солоності і рухомість ґрунтів. В зообентосі переважали понто-каспійські види. В цілому, в північній частині середня щільність зообентосу становила 9889 екз/м2 (з молюсками), без молюсків 9,5 тис. екз/м2, біомаса відповідно 35,57 і 10,15 г/м2, в середній частині (південний варіант проходження траси ПЛ 330 кВ) щільність була 19,4 тис. екз/м2 з молюсками і 17,5 тис. екз/м2 без них, біомаса відповідно 34,98 і 28,87 г/м2.



Висновки. Будівництво та експлуатація лінії електропередачі Новоодеська-Арциз збільшить антропогенне навантаження на водно-болотні угіддя дельти Дністра та Дністровський лиман. Водні екосистеми дельти Дністра вже зараз знаходяться у кризовому стані. Це пов’язано з тим, що швидкість антропогенних порушень перевищує темпи відновлення екосистем, хоча корінні зміни природних систем ще не відбуваються, тобто екосистема плавнів зберігає високий продукційний потенціал та характеризується високим біорізноманіттям. Відновлення екосистем не слід розглядати як процес повернення їх до початкового стану, а, перш за все, акцентувати увагу на зниження антропогенних навантажень, зменшення кількості забруднюючих речовин, що надходять до них, оптимізацію роботи гідровузлів, створення умов для збереження та відтворення цено-, генофонду рослин і тварин, рибопродуктивності, міграційних шляхів риб, птахів, тощо.
Література

  1. Костикова Л.Е., Митковская Т.И., Ярмошенко Л.П. Количественная характеристика фитопланктона Нижнего Днестра. – Киев, 1988. – 28 с. – Рукопись деп. в ВИНИТИ, № 8519.

  2. Кузько О.О. Фітопланктон нижнього Дністра в період екологічних попусків // І з’їзд Гідроекол. тов-ва України, Київ, 16–19 лист. 1993 р.: Тез. доп. – К., 1994. – С. 106.

  3. Мороз Т.Г. Макрозообентос лиманов и низовьев рек Северо-Западного Причерноморья // Киев, 1993. – 187 с.

  4. Новиков Б.И. Донные отложения Днестра, его водохранилищ и лимана // Гидробиологический режим Днестра и его водоемов. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 28–38.

  5. Русев И.Т., Русева Т.Д. Реконструкция автотрассы Одесса–Рени – важнейшее условие сохранения пойменных лугов дельты Днестра // Матер. Междунар. конф. «Интегрированное управление природными ресурсами трансграничного бассейна Днестра», Кишинев, 16–17 сент. 2004 г. – Кишинев: Eco-TIRAS, 2004. – С. 264–266.

  6. Тимченко В.М. Экологические аспекты гидрологического режима Днестра, его водохранилищ и лимана // Гидробиологический режим Днестра и его водоемов. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 12–27.

  7. Шевцова Л.В., Тимченко В.М., Жданова Г.А. и др. Оценка влияния весенних попусков воды из Днестровского водохранилища на экосистему устьевой области Днестра. – Киев, 1994. – 110 с. Рукопись деп. в ВИНИТИ, №640–В94.



Моніторинг забруднення іонами важких металів гідротопів басейну верхів'я Дністра
Р.І. Гураль

Державний природознавчий музей НАН України


Поступове економічне зростання і відповідно збільшення промислових потужностей в більшості великих підприємств та поява невеликих підприємств на дослідженій території звичайно супроводжується збільшенням антропогенного навантаження на гідроекосистеми, що супроводжується значним погіршенням в умовах існування гідробіонтів, а при тривалому антропогенному впливу призводить до кардинальних змін гідроценозу, що супроводжується в першу чергу зникненням одного або більше видів водних організмів, що його населяли та появи нових. За деякий час даний гідротоп з природного перетворюється в типовий антропогенний. Яскравим прикладом таких гідротопів можуть бути водойми кар'єрного типу [1–4]. Одним з різновидів антропогенного навантаження є забруднення водойм іонами важких металів (надалі у тексті ВМ). До цієї групи речовин полютантів на сьогодні відносяться більше 40 елементів періодичної системи. З атомною масою більше 50 атомних одиниць. Фактично в останні роки вони є одним з основних забруднювачів гідросфери. Особливою небезпечною властивістю ВМ є те, що один раз потрапивши в гідротоп, вони не розпадаються, як радіонукліди та не розкладаються, як токсичні речовини органічної природи, а накопичуються на різних організації водної екосистеми [5, 9]. У басейні верхів'я Дністра комплексні дослідження забруднення водойм іонами ВМ практично не проводилися. В єдиній комплексній роботі [8], присвяченій цьому питанню основна увага була зосереджена на основному руслі річки, і увагою були обділені решта типів гідротопів наявних в басейні верхів'я Дністра. У цій роботі спробуємо здійснити комплексний аналіз рівня забруднення водного середовища ВМ в різних типах водойм та прослідкувати можливі джерела забруднення водного середовища окремими ВМ.

Отже, дослідження цього питання має не лише теоретичне значення, але й велике практичне зважаючи на рівень антропогенного навантаження, під впливом якого перебувають гідротопи досліджуваної території та невелику кількість публікацій присвячених даній проблематиці.

Дослідження проводилися у 4 типах гідротопів розташованих у басейні верхів'я Дністра протягом 2005-2008 рр. Відбір проб води для гідрохімічного аналізу здійснювався виключно в постійних стоячих і текучих гідротопах та проводився згідно загальноприйнятих методик [5-7]. Аналіз відповідно підготовлених проб води на вміст ВМ проводився методом емісійного спектрального аналізу на спарених дифракційному і кварцовому спектографах при фотометрії на реєструючому мікрофотометрі. У пробах визначали концентрації наступних ВМ: Pb2+, Zn2+, Cu2+, Al2+, Cr2+, Cd2+, Fe2+, Mo2+ і Co2+. Загалом проведено 860 аналізів. Зважаючи на обмеження на розмір статті, зупинимося на характеристиці забруднення гідротопів дослідженої території наступними ВМ: Pb2+, Zn2+, Cr2+ і Co2+ (табл.1).

Розглянемо детальніше рівень забруднення водного середовища в кожному з обстежених типів гідротопів. Для меліоративних каналів у порівнянні з рештою досліджених типів гідротопів 3 з 4 проаналізованих ВМ перевищують значення ГДК (табл.1). Так у цьому гідротопі найбільшою концентрацією характеризувався Zn2+, наступним у ряді концентрації за ним йде Cr2+ (таблиця). Особливого занепокоєння в плані санітарного стану меліоративних каналів в першу чергу викликає десятикратне перевищення ГДК у випадку з санітарно-токсикологічними нормами та тридцятикратне у порівнянні з стандартами ВОЗ (таблиця). Насамперед таку ситуацію можна пояснити розташуванням обстежених меліоративних каналів неподалік від населених пунктів, з сторони яких відбувається неконтрольоване скидування стічних вод. Також збільшення концентрації Cr2+ може викликатися інтенсивним розкладом рослинних і тваринних решток, а розташування на пасовищах і полях передбачає потрапляння в водне середовище рослинних і тваринних решток, що також може бути причиною збільшення концентрації цього ВМ в меліоративних каналах [5]. Значне перевищення концентрації Pb2+ в цьому типі гідротопів можна в першу чергу пояснити насамперед близьким розташуванням цього гідротопу до досить таки оживленої шосейної дороги, що негативно відбивається на загальному гідрохімічному стані меліоративних каналів.

В рибогосподарських ставах найбільшою концентрацією, серед усіх досліджених ВМ, характеризувався, як і в попередньому випадку характеризувався Pb2+. Можливе джерело забруднення цим ВМ аналогічне, тому як у випадку з попереднім гідротопом. Через розташування рибогосподарських ставів неподалік від оживленої шосейної дороги, в цьому типі гідротопу спостерігається значне перевищення рівня ГДК для Pb2+. Концентрація решти досліджених ВМ у рибогосподарських ставах не перевищувала рівня ГДК, за винятком Cr2+, концентрація якого у водному середовищі рівна значенню ГДК по стандартам ВООЗ (таблиця), що викликано в першу чергу інтенсивними процесами розкладу тваринних і рослинних решток в рибогосподарських ставах.

Аналогічно до попередньо розглянутих гідротопів, в кар’єрах більш ніж десятикратне перевищення рівня ГДК характерно для Pb2+, що насамперед спричинено сильним антропогенним впливом на цей тип гідротопів, зумовленим в першу чергу інтенсивними кар’єрними роботами. У зв’язку, з цим і концентрації інших досліджених ВМ практично наближаються до значень ГДК (таблиця).


Таблиця. Концентрація ВМ у різних типах гідротопів, мг/л

ВМ

ГДК

Типи гідротопів

меліоративні канали

рибогосподарські стави

кар'єри

річки

Pb2+

0,030

0,010


0,062±0,009*

0,051±0,005*

0,310±0,051*

0,018±0,002

Zn2+

1,000

0,050


0,320±0,021

0,240±0,020

0,221±0,019

0,020±0,015

Cr2+

0,030

0,010


0,300±0,026*

0,010±0,003

0,021±0,002

сліди

Co2+

0,100

0,050


0,120±0,032*

сліди

0,091±0,020

сліди

Примітки: чисельник – значення ГДК санітарно-токсилогічна вимога, знаменник – стандарт ВООЗ [6, 7], сліди – концентрація ВМ менша 0,008 мг/л. Зірочкою позначені концентрації, які перевищували ГДК.
При дослідженні річок дослідженої території, виявилося, що у порівнянні з рештою досліджених гідротопів вони найменш забрудненні дослідженими ВМ, та концентрація жодного з них не перевищувала рівня ГДК (таблиця).

Усі наведені концентрації ВМ в таблиці для різних типів гідротопів статистично достовірно між собою відрізняються при α=0,001, за винятком наступних пар порівнюваних гідротопів: для Pb2+ рибогосподарські стави – меліоративні канали і Co2+ рибогосподарські стави – кар’єри.

Узагальнюючі відомості щодо забруднення досліджених гідротопів ВМ можна отримати, використавши індекс забруднення водного середовища (надалі у тексті ІЗВС). Використання цього індексу для характеристики ступеня забруднення водного середовища ВМ має цілий ряд переваг перед використанням значень концентрації розчинених у воді речовин. Основна перевага проявляється в отриманні цілісної картини щодо забруднення водного середовища ВМ [5, 9]. Розрахувавши з допомогою цього показника індекс забруднення для кожного з гідротопів, були отримані наступні числові значення ІЗВС результати (в наступному порядку: меліоративні канали, рибогосподарські стави, кар’єри і річки): 2,12–0,27–1,62–0,25. За класом чистоти до чистих водойм (клас чистоти 2) можна віднести рибогосподарські стави і річки; до помірно забруднених (клас чистоти 3) – кар’єри і до забруднених (клас чистоти 4) – меліоративні канали.

Отже, згідно проведених досліджень рівень забруднення гідротопів ВМ, розташованих в басейнів верхів’я Дністра, середній. Найбільш забрудненими виявилися гідротопи розташовані поблизу населених пунктів, які виявилися основним джерелом забруднення Cr2+ та в зоні посиленого антропогенного навантаження, як це спостерігається у випадку з кар’єрами. Також особливе занепокоєння викликає висока концентрація в досліджених гідротопах Pb2+, особливого токсичного для живих організмів.


Література

  1. Гураль Р.І. Фауна прісноводних черевоногих молюсків антропогенізованих гідротопів верхів'я Дністра // Тез. Доп. Міжнар. конф. студ. і молодих вчених "Екологічні проблеми міст і промислових зон: шляхи їх вирішення". – Львів: Сполом. – 2003. – С.24-27.

  2. Гураль Р.І. Особливості екології прісноводних молюсків у кар'єрах Львівської області // Наук. зап. Держ. прир. музею. – 2004. – Т.19. – С.115-122.

  3. Гураль Р.И. Загрязнение гидротопов бассейна Верхнего Днестра ионами тяжелых металлов // Мат. Межд. конф. "Современное состояние водных биоресурсов". (26-28 марта 2008 г., Новосибирск). – 2008. – С.288-289.

  4. Гураль Р.І. Прісноводна малакофауна кар'єрів Передкарпаття і Розточчя // Мат. І Міжн. наук.-практ. конф. "Озера та штучні водойми України: сучасний стан й антропогенні зміни" (22-24 травня 2008 р., м. Луцьк). – 2008. – С.368-371.

  5. Мур Дж., Рамамурти С. Тяжелые металлы в природных водах. – М.: Мир, 1987. – 280 с.

  6. Никаноров А.М. Биомониторинг металлов в пресноводных экосистемах. – Л.: Гидрометеоиздат, 1991. – 311 с.

  7. Руководство по химическому и технологическому анализу воды / – М.: Стройиздат, 1973. – 271 с.

  8. Сиренко А.А., Евтушенко Н.Ю., Комаровский Ф.Я. Гидробиологический режим Днестра и его водоемов. – К.: Наук. думка, 1992. – 325 с.

  9. Barsyte L. Heavy metal concentrations in water, sediments and mollucs tissues // Acta Zool. Lith. Hydrobiol. – 1999. – Vol.9, №2. – P.12-20.



САМЫЙ МОЩНЫЙ ИСТОЧНИК МОЛДОВЫ
Роман Гуцу

Молодежная экологическая ассоциация «ProNatura»

str. Ghica Vodă 86-A, MD 5201 Drochia, Moldova

Tel. (+373) 252 27530; Email: pronatura@yandex.ru; grottes@yandex.ru


Вода – источник жизни! Так говорилось и говорится почти у всех народов мира. А в пустынных регионах земного шара, вода всегда ценилась на вес золота, а то и больше. К сожалению, этого не понимаем, мы, жителей регионов, где вода дается нам от природы, бесплатно, свободно. Не умеем беречь, а зачастую просто варварски уничтожаем и загрязняем водоемы, колодцы, родники …

Есть и у нас - жителей солнечной Молдовы, как в прочем и у других народов, хорошая добрая традиция - построить, обустроить, ухаживать за колодцем, родником, источником. Но в эпоху цивилизации, эта, как и многие другие не мене добрые традиции, просто теряются, забываются, игнорируя и нарушая святые традиции.

Я с уверенностью могу сказать, что многие сегодня не знают, что в Молдове есть один источник, когда-то прославившийся на всю Западную Европу, который в течение многих десятков, а может быть и сотен лет, был самым крупным источником в Днестровско–Прутском междуречье. Источник прославился своим мощным дебитом – больше 300 литров в секунду! Своей натуральной красотой и большим открытом выходом подземной воды, больше напоминающий речку, чем источник. И это не просто источник, а источник типа «воклюз» с бьющим мощными бурлящими потоками, бьющими из-под земли, поднимая над поверхность воды струи до 10 м! Одним словом, гейзер, а не источник. Впервые такой источник был открыт и обследован в прошлых веках, в закарстованных районах Франции, где вода выбивается бурлящим потоком, по трещинам с температурой +14гр., сохраняющейся весь год на этой же метке. Эти источники с тех пор и до сегодняшнего дня сохранили свой облик без изменений. Ну, это понятно, это же во Франции …

Вокруг нашего древнейшего источника жители села Котова в прошлых веках из поколения в поколение справляли различные праздники, свадьбы, обряды, в том числе зимний обряд крещения.

Из истории этого источника, узнаем что, еще в XVII веке, опасаясь обвала кровли, жители села сделали каменные подпорки у края скалы, таким образом, разделили 50-метровую щель первоначального напластования, а затем сильно размытую подземной водой, на сорок окошек, сквозь которые выходили бурлящие потоки воды (см. фото – 1).

На территории Молдовы, еще встречаются мощные источники, как например источник Паньская Крениция, с дебитом около 90 л/сек, источник села Желобок, и ряд других источников с средним дебитом 40-50л/сек. Но интересен тот факт, что ни один из них не имеет столь мощных выбросов воды и не является родником типа «воклюз». Именно эти мощные выбросы воды, словно гейзеры, которые появлялись спонтанно независимо от времени суток или года, зачастую попросту пугали жителей села. Таким образом, одна из легенд гласит, что несколько храбрецов полезли в холодную воду и забили до отказа щели фонтанов овечьей белой шерстью. Но эта легенда подтвердила свою правоту в 1998 году, когда члены Молодежной экологической ассоциации «ProNatura» проводили работы по проекту восстановления этого источника. В это время мы действительно нашли эти трещины и в них действительно было забита белая овечья шерсть. После того, как мы частично смогли прочистить одну из трещин, на второй день мы сами были свидетелями небольшого фонтана выстой примерно в 1 м.

К сожалению, многое из рассказанного осталось в прошлом как история, как легенда. Источник многое претерпел, вокруг него уже не проводятся праздники, свадьбы и обряды, состояние источника с точки зрения культуры и экологии претерпело большие изменения, и на данный момент он находится в состоянии ожидания лучших времен.

Котовский источник - это мощный источник, выходящий из трещиноватых известняков, обнажающихся у подножия левого склона реки Кэйнарь, в селе Котова Дрокиевского района, и входящий в Днестровский бассейн. Если смотреть вцелом на местность села и его окрестность, то видим, что водная система сильно развита. Здесь как в селе, так и в его окрестностях, встречается множество родников с большим дебитом воды, но самый мощный из них один.

По форме излияния – этот восходящий источник типа «воклюз», которые существуют и рождаются как правило в закарстовых регионах. Температура воды в роднике + 11гр.С, ежегодно независимо от температуры воздуха. К примеру, летом при +35гр. вода в речке холодная + 11гр., зимой при –20гр.С, вода теплая + 11гр. И именно в этот период источник очень прекрасен, вокруг все белым белом, особенно под вечер, из воды выходят клубы пара, издавая вокруг теплый, влажный микроклимат.


Источник Котова в 1963 году.

Панорама источника Котова, 2005г.

Восстановление источника. 1998г.



Вид на источник


Каталог: files
files -> Чисть I. История. Введение: Предмет философии науки Глава I. Философия науки как прикладная логика: Логический позитивизм
files -> Занятие № Философская проза Ж.=П. Сартра и А. Камю. Философские истоки литературы экзистенциализма
files -> -
files -> Взаимодействие поэзии и прозы в англо-ирландской литературе первой половины XX века
files -> Эрнст Гомбрих История искусства москва 1998
files -> Питер москва Санкт-Петарбург -нижний Новгород • Воронеж Ростов-на-Дону • Екатеринбург • Самара Киев- харьков • Минск 2003 ббк 88. 1(0)
files -> Антиискусство как социальное явлеНИе
files -> Издательство
files -> Список иностранных песен
files -> Репертуар группы


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   40


База данных защищена авторским правом ©uverenniy.ru 2019
обратиться к администрации

    Главная страница