Одеса 2009 Odessa 2009


Рис. 1. Подъемы уровней воды во время половодья (м) на левобережных притоках Днестра[5]



страница6/40
Дата31.07.2016
Размер7.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40

Рис. 1. Подъемы уровней воды во время половодья (м) на левобережных притоках Днестра[5].




Рисунок 2. Блок-схема трансформации осадков в русловой сток



Максимальный модуль склонового притока, который отображает взаимосвязь между собой характеристик гидрографов склонового притока, описывается уравнением вида [8]:


; (1)
где – общий слой притока; Т0 – продолжительность склонового притока; - коэффициент неравномерности склонового притока.

Результаты исследования

Рассмотрим каждую составляющую уравнения (1) отдельно.

Определение слоя стока за период половодья не представляет трудностей, так как сведения о величинах публикуются в специальной и справочной литературе. Для рек левобережья Днестра собраны материалы по данным 37 водосборов, проведена стандартная статистическая обработка рядов , после чего исследовалось возможное влияние местных факторов на полученные величины. В результате получен однозначный вывод о том, что основным фактором, определяющим распределение по территории максимальных слоев стока весеннего половодья, является широта местности, что является достаточным основанием для построения карты. Поскольку расчеты характеристик максимального стока ведутся на заданную обеспеченность, то в виде карты представлены величины . В целом слои стока весеннего половодья закономерно уменьшаются в направлении c северо-запада на юго-восток от 120 до 50мм. Распределение изолиний отвечает основным элементам рельефа территории, а именно, наибольшие значения относятся к наиболее возвышенным областям (Гологор, Вороняк и отрогов Кременецких гор) [4].

Что же касается продолжительности притока воды со склонов в русловую сеть Т0 и коэффициента неравномерности склонового притока , то проблема заключается в том, что непосредственное измерение склоновой водоотдачи на современном этапе исследований практически не проводится. Тем не менее, возможно решение обратной задачи путем ретрансформации руслового гидрографа или в результате численного определения неизвестных параметров.

В этом исследовании применен метод, предложенный в работе [2] для определения через элементы руслового гидрографа, в частности, через коэффициент неравномерности руслового стока , верхнее предельное значение которого при представляет собой искомый параметр неравномерности склонового гидрографа .

Для рек левобережья Днестра коэффициенты изменяются в весьма широких пределах – от 2.0 до 6.9, но преимущественно находятся в диапазоне 3.0-5.0 (рис.3). Полученная зависимость позволяет довольно просто экстраполировать ее на ось ординат с целью установления . Для рек левобережья Днестра можно принять =10.0, откуда .




Рисунок 3. Зависимость коэффициентов неравномерности руслового стока

от площади водосборов рек Подольской возвышенности
Последняя характеристика склонового притока – его продолжительность . При построении формул максимального стока наибольшие трудности связаны с определением именно этого параметра. Физическое содержание Т0 определено достаточно четко – это основание склоновых гидрографов. Однако, из-за редкой сети воднобалансовых станций и высокой изменчивости Т0 по территории, воспользоваться столь простым приемом не удается. Поэтому заслуживает внимания способ численного нахождения Т0 в рамках формулы А.Н.Бефани, разработанный Е.Д.Гопченко [1]. Базовые уравнения для вычисления Т0 имеют вид:

а) при tp< T0


; (10)
б) при tpT0
, (11)
где - максимальный модуль стока за половодье, - время руслового добегания, - коэффициент русло-пойменного водообмена и регулирования, m1 – показатель степени в уравнении кривой изохрон.

Для расчета Т0 численным методом на кафедре гидрологии суши ОГЭКУ разработана компьютерная программа, с помощью которой расчетные значения искомой величины То получены для всех 37 водосборов и изменяются в пределах от 28 час (р. Молокиш-Б. Молокиш) до 335 час (р.Золотая Липа- Задаров).

Следующей задачей является пространственный анализ и обобщение расчетной продолжительности притока по территории. На равнинных территориях характеристики весеннего половодья во многом связаны с географическим положением объектов. Поэтому, чтобы изучить вопрос влияния на продолжительность притока То комплекса мастных факторов (залесенности, заболоченности, закарстованности), необходимо сначала исследовать закономерности, связанные с вкладом географической составляющей. Для этого достаточно построить график связи , где - широта геометрических центров тяжести водосборов. Затем приведенные к одной широте значения То исследуются на факторную обусловленность.

В бассейне левобережных притоков Днестра в целом отмечается увеличение Т0 с увеличением широты местности, что соответствует общей географической закономерности в распределении тепла и влаги в период весеннего половодья. От заболоченности и залесенности, так же как и для слоя стока, значимых взаимосвязей не прослеживается .

Далее значения То были обобщены в виде карты изолиний, проведенных через 50 час. Анализируя полученную карту, можно отметить, что продолжительность склонового притока Т0 на территории Подольской возвышенности уменьшается с северо-запада на юго-восток от 200 до 50 час в отрогах Кременецких гор, и в районе Ополья отмечаются локальные максимумы до 300 часов.

Таким образом определены все составляющие исходного выражения (1) и получены расчетные значения максимальных модулей склонового притока . Для рек рассматриваемой территории они колеблются в широких пределах – от 0,9(р.Золотая Липа – г.Задаров) до 8,9 (р.Ушица-г.Зиньков), для большинства рек значения составляют 3-4.


Выводы

  • При разработке методов расчета максимального стока, оценка предельных значений максимальных модулей стока является весьма важной и актуальной задачей.

  • Рассчитать предельные значения максимального склонового стока половодья позволяет операторная модель, в основу которой положена теория русловых изохрон.

  • В статье использован численный метод определения неизвестных параметров.

  • Для неизученных рек левобережья Днестра слой стока весеннего половодья 1% обеспеченности и продолжительность притока То предлагается определять по картам, а коэффициент неравномерности склонового притока принять равным 10.0.

  • Максимальне модули склонового притока на рассматриваемой территории изменяются в широком диапазоне и на отдельных реках могут достигать довольно высоких значений.

  • Полученные значения могут использоваться при оценке рисков от прохождения максимальных расходов весеннего половодья на левобережных притоках Днестра.


Перспективы дальнейших исследований

Полученные расчетные характеристики склонового притока могут быть использованы в дальнейшем при обосновании региональной методики определения максимального стока весеннего половодья рек левобережья Днестра.


Список литературы

  1. Гопченко Е.Д. О редукции максимальных модулей дождевого стока по площади // Метеорология и гидрология, 1975. - №2. – С.66-71.

  2. Гопченко Е.Д, Гнездилов Ю.А. Графоаналитический метод определения параметров гидрографов склонового стока (по материалам полевого обследования ГВВ) // Тр. УкрНИГМИ.- 1974. - Вып.127.- с.54-61.

  3. Гопченко Е. Д., Овчарук В. А. Формирование максимального стока весеннего половодья в условиях юга Украины. ТЭС, Одесса, 2002, 110с.

  4. Гопченко Є.Д., Овчарук В.А, Бін Салім Фуад Фараг Салем. Узагальнення характеристик розрахункових шарів стоку весняного водопілля річок Подільської височини// Вісник Одеського державного екологічного університету. – 2009.- вип.7. – С.176-186.

  5. Електронний Атлас України. Інститут географії Національної академії наук України, 1999-2000.

  6. Киндюк Б.В., Овчарук В.А., Бірюков А.В. Исследование гидрологической изученности и показателей водности рек Подольской возвышенности // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. 2005. №9. С.22– 29.



Екологічна сертифікація як напрям покращення стану навколишнього середовища
Є.Г. Гордійчук

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України


На сьогоднішній день одним з ефективних інструментів еколого орієнтованого розвитку є екологічна сертифікація. Екологічна сертифікація може виступати тим параметром який об’єднає всі сфери діяльності, для створення єдиної системи управління навколишнім середовищем та забезпечення екологічної безпеки. Ефективна екологічна політика потребує щоб управління навколишнім природним середовищем стало невід’ємною частиною управління підприємством, якістю його продукції та його впливом на навколишнє природне середовище. Для цього і необхідне впровадження екологічної сертифікації.

На території України розташовано більше 1700 хімічно небезпечних об'єктів, на яких зберігається понад 265 тис. тонн сильнодіючих отруйних речовин. Згідно з прогнозом Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України початкова кількість цих речовин на хімічно небезпечних об'єктах може збільшитися з 266 тис. тонн у 1998 році до 360 тис. тонн у 2015 році, а площа можливого ураження зросте від 5,4 млн. га до 7,0 млн. га. При цьому одним з найнебезпечніших аспектів є те, що ці отруйні речовини можуть потрапляти в гідросферу, а саме в Дністер основну водну артерію нашої держави.

В умовах економічної кризи в Україні, регулювання технічної політики та оцінки якості життя, зростає роль стандартів як найбільш універсального інструменту забезпечення якості. Під час створення системи екологічної сертифікації слід враховувати її особливість, яка полягає в тому, що ця система ставить за мету забезпечити захист споживачів не тільки від недоброякісної й небезпечної продукції, а й від наслідків деструктивної діяльності людини на навколишнє середовище. Саме в цьому полягає визначальний принцип функціонування системи національної екологічної сертифікації - принцип інтегрованості.

Отже, можна констатувати, що екологічна сертифікація – це складова забезпечення глобальної і національної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відносин, при якому завдяки системі державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, раціональних режимів використання природних ресурсів, виробництва еколого безпечної продукції; охорони навколишнього природного середовища, безпечного для життя і здоров'я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем і населення.

З огляду на вищенаведені данні можна визначити наступні критерії, які слугують передумовою розвитку екологічної сертифікації:


  • якість довкілля, яка впливає на здоров’я та життєзабезпечення нації;

  • ступінь загрози внаслідок недотримання вимог екологічної та продовольчої безпеки;

  • рівень знань та обізнаності суспільства щодо механізмів захисту від недоброякісної продукції та довкілля; впровадження екологічно-чистого виробництва;

  • існуючі важелі законодавчо-нормативного регулювання розвитку екологічної сертифікації в Україні (митна, тарифна, податкова політика; ліцензування, стандартизація, маркування тощо);

  • ступінь розвитку інституційного середовища в напрямі активізації ринку екологічної сертифікації в Україні.

На сьогодні перед Україною постає завдання – формувати нові економічні умови так, щоб вони не знизили існуючої ефективності господарства та стимулювали її для подальшого розвитку. Позиція, згідно з якою економіку України можна вивести з кризи без урахування екологічних вимог сьогодення, на практиці призведе до згубної економічної та технічної політики, бо прирече країну на подальше порушення оптимальної взаємодії економіки з природою і соціальним середовищем. Тому, за усіх труднощів перехідного періоду, необхідною є підтримка стратегічних програм, пов'язаних з створенням системи яка б допомогла більш ефективно направляти ресурсні потоки, впроваджувати ресурсозберігаючі технологій та регулювати вплив на навколишнє середовище.

Тому державна підтримка має передбачати:



  • нормативно-правове забезпечення шляхом внесення змін та доповнень до природоохоронного, податкового та адміністративного законодавства, законодавства про інвестиційну, фінансово-кредитну та рекламну діяльність;

  • вдосконалення фінансово-економічного механізму підтримки виробництва і споживання екологічно сертифікованої продукції;

  • розроблення і прийняття нормативно-технічної документації в сфері охорони навколишнього природного середовища: технічних регламентів, національних та галузевих стандартів, стандартів організацій у відповідності до міжнародних та європейських вимог;

  • надання фінансової підтримки за рахунок державних бюджетних та місцевих науково-технічних програм аналітичним і прогнозним дослідженням впровадження систем екологічного управління (в тому числі витрат виробництва продукції або надання послуг, рівня цін та доходів); розробці екологічних критеріїв оцінки життєвого циклу продукції на підприємствах різних видів економічної діяльності.;

  • створення системи моніторингу (у тому числі статистичної звітності) щодо дольової частки “зелених” закупівель в державному та суспільному секторах економіки.

Механізми державної підтримки впровадження систем екологічного управління та сертифікації продукції у відповідності до міжнародних та європейських вимог повинні визначати перш за все заходи з економічного мотивування підприємств і організацій до впровадження цих систем у своєї діяльності.

Еколого-економічні проблеми водних ресурсів
Л.М. Грановська

Херсонський державний аграрний університет


Україна належить до найменш забезпечених власними водними ресурсами європейських країн. Її водні ресурси складаються з річкового стоку, що формується на власній території, стоку, який надходить з території Білорусі та Росії, а також запасів підземних вод. Джерела задоволення потреб господарств країни у воді розподіляються таким чином (за даними Л.В. Яцика, В.М. Хорєва, 2002 р.): поверхневі води – 84 %, у тому числі морська вода – 3,1 %, підземні води – 16 %, із них шахтні – 3,7 % та колекторно-дренажні – 0,7 %.

Сумарні запаси водних ресурсів України на душу населення в маловодні роки дещо перевищують 1 тис. м3, що значно менше, ніж в інших країнах. Зокрема, у Швеції вони становлять 2,5 тис. м3/рік, в Англії – 5, у Франції – 3,5, США – 6,8, Канаді – 219, Північному Китаї – 1,2; Польщі – 1,72 тис. м3/рік [1].

Водні ресурси все більш стають головним лімітуючим фактором у розвитку і розміщенні продуктивних сил України. Існує суперечність між попитом на воду та можливостями його задоволення як за кількістю, так і за якістю, особливо для питних потреб. Проблема водозабезпечення населення і галузей економіки в країні стала загальнодержавною. Через надмірне антропогенне навантаження, особливо після катастрофи на Чорнобильській АЕС критичне екологічне становище склалося в усіх річкових басейнах України, і особливо в басейнах Дніпра та Дністра – основних джерел водозабезпечення регіонів України.

Водні ресурси вже не здатні самоочищатися, відновлюватися. Разом зі стічними водами від діяльності промислових об'єктів, комунальних підприємств і сільського господарства у водні джерела потрапляють у надмірній кількості біогенні речовини, важкі метали, штучні неорганічні і органічні речовини токсичної дії. Зростає небезпека екологічних і технологічних аварій і катастроф, виходу з ладу очисних споруд і водогосподарських систем [1, 2, 3].

Залучення значних обсягів водних ресурсів протягом більше 40 років у господарський обіг і їх забруднення, зміна гідрологічного режиму на водозабірних площах, призвели до порушення природної рівноваги, різкого зниження якості водо-ресурсного потенціалу, переважання деградаційних процесів над самовідновною і самоочисною здатністю водних систем.

На сучасному етапі виникає необхідність розробки і реалізації заходів, спрямованих на удосконалення технологій водовикористання. Потребує розробки і реалізації система заходів по забезпеченню населення якісною питною водою для збереження здоров'я населення, запобігання шкідливої дії води, створення умов для стабільного розвитку регіонів. Реалізація наведених заходів згідно з вимогами (Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов та ін., 1999) повинна відповідати критеріям екологічної і економічної безпеки країни, а саме:



  • гарантоване забезпечення населення і галузей економіки якісною питною водою в необхідній кількості;

  • стабільне відтворення водних ресурсів, відновлення і охорона водних об'єктів;

  • запобігання наслідків шкідливої дії вод;

  • відновлення і збереження стійкості водних екосистем [4].

Необхідно передбачити реалізацію стратегії по використанню, збереженню, відтворенню і охороні водних ресурсів тільки на державному рівні, а саме:

  • політика держави повинна бути ув'язана як з кількісним, так і якісним станом водних об'єктів;

  • обов'язковою умовою забезпечення екологічної безпеки повинно бути додержання регламентованих норм водокористування;

  • розробка заходів та інвестування їх з метою будівництва нових та реконструкції існуючих водогосподарських, водоохоронних та меліоративних об'єктів;

  • розробка механізму регулювання водних відносин в умовах ринкової економіки, що забезпечить достатнє фінансування водогосподарської діяльності. Новий економічний механізм повинен передбачати передачу в оперативне управління державним водогосподарським підприємствам водних об'єктів.

Актуальним є також перегляд встановлення і стягнення плати за скиди у водні об'єкти стічних вод. Незначна плата за нормативні скиди, невиконання законодавчо-нормативних вимог щодо стягнення плати за порушення нормативів водовідбору і скиду забруднених стоків призводить до порушення нормативів. За порушення нормативів повинна стягуватись висока і прогресуюча плата, яка спроможна стимулювати раціональний і охоронний режим водокористування. Водокористувач, що здійснює ефективну водоохоронну діяльність, має право користуватися пільговими тарифами [5, 6].

Економічний механізм управління використанням водних ресурсів повинен передбачати, з одного боку, охорону водних ресурсів і водних об'єктів, а з другого – досягнення найбільшої економічної ефективності виробництва при найменших витратах природних ресурсів. Для цього необхідна економічна оцінка водних ресурсів і стягнення плати за їх використання і штрафів за їх забруднення.

В основу розробки стратегії збереження і охорони водних ресурсів має бути покладений еколого-економічний принцип, що регламентує регулювання водних відносин. Необхідність практичної реалізації такого принципу базується на екологізації суспільства та екологізації економіки виробництва, які передбачають економічні витрати не тільки на використання, але і на охорону і відтворення водних ресурсів.
Література


  1. Яцык А.В. Экологические аспекты рационального водопользования. – К.: Ґенеза, 1997. – 640 с.

  2. Хвесик М.А. Эколого-экономические проблемы охраны и воспроизводства водних ресурсов в условиях интенсивного техногенного воздействия (на примере Украины): Дис. ... д-р экон. наук: 08.00.19. – К., 1992. – 514 с.

  3. Хвесик М.А. Экологическая регламентация развития и размещения производительных сил в бассейне Днепра // Проблемы экологической оптимизации землепользования и водохозяйственного строительства в бассейне Днепра. – К.: СОПС Украины НАН Украины, 1992. – С. 14-18.

  4. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.: РВПС України, 1999. – 716 с.

  5. Водне господарство в Україні / За ред. А.В.Яцика, В.М.Хорєва. – К.: Ґенеза, 2000. – 456 с.: іл., карти.

  6. Волошин В., Трегобчук В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України // Регіональна економіка. – 2002. – №1. – С. 7-22.



Каталог: files
files -> Чисть I. История. Введение: Предмет философии науки Глава I. Философия науки как прикладная логика: Логический позитивизм
files -> Занятие № Философская проза Ж.=П. Сартра и А. Камю. Философские истоки литературы экзистенциализма
files -> -
files -> Взаимодействие поэзии и прозы в англо-ирландской литературе первой половины XX века
files -> Эрнст Гомбрих История искусства москва 1998
files -> Питер москва Санкт-Петарбург -нижний Новгород • Воронеж Ростов-на-Дону • Екатеринбург • Самара Киев- харьков • Минск 2003 ббк 88. 1(0)
files -> Антиискусство как социальное явлеНИе
files -> Издательство
files -> Список иностранных песен
files -> Репертуар группы


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40


База данных защищена авторским правом ©uverenniy.ru 2019
обратиться к администрации

    Главная страница