Одеса 2009 Odessa 2009



страница5/40
Дата31.07.2016
Размер7.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40
    Навигация по данной странице:
  • REFERENCES

CONCLUSIONS


It is a challenge to participate in the development of emerging new concepts like Ecological Sanitation. Professional skills and open-minded search for solutions are needed to further find better ways for future sanitation. Open dialogue and exchange of experiences are essential in order to bring the matter forward. There are many possibilities that all social and economic conditions will be met. Creativity is needed to find the appropriate technology and the best way of implementing, operating, and financing it.

Since Ecological Sanitation delivers advantages like safe reuse of excreta-derived nutrients (which are not diluted and contaminated), keeping contaminants away from water bodies, and saving money, these schemes exceed conventional sanitation systems with regard to ecological and economic sustainability.





F

igure 3. Implementation of UDD toilets in the school in Stepanovka, Ukraine

REFERENCES


1. Deegener, S., Wendland, C. (2009) Sustainable and Safe School Sanitation. Publication by WECF, downloadable on www.wecf.eu

2. GTZ (2003), Proceeding of 2nd International Symposium on Ecological Sanitation, ecosan - closing the loop, 7-11 April 2003, Lübeck, Germany

3. Otterpohl R. (2001), Black, brown, yellow, grey - the new colours of sanitation, Water 21, Magazine of the International Water Association 10/2001, pp 37-41

4. Otterpohl R. (2001a), Design of highly efficient source control sanitation and practical experiences, in: Decentralised Sanitation and Reuse, pp 164-179 (Lens P., Zeemann G. and Lettinga G., Eds) IWA Publ.

5. Tettenborn, F. & Otterpohl, R. (2004): Ecological Sanitation - Wastewater turns to Resource. In: II International Water Forum AQUA Ukraine - 2004, Kiev, Ukraine

Стратегія відновлення природоресурсного потенціалу

в зоні Кучурганського водосховища
Т.П. Галушкіна

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України


Незважаючи на розбіжність існуючих сьогодні проблем та пріоритетів у басейні Дністра, країни регіону повинні постійно декларувати згідно з принципами Водної Директиви соціально-економічні та екологічні механізми оздоровлення акваторій та прилеглих територій. Для вирішення головних економіко-екологічних проблем, забезпечення оптимізації використання та охорони природних ресурсів, зокрема водних, доцільно узгодити напрямки, цілі та завдання, які можуть буди покладені в основу розробки подальшої стратегії щодо оздоровлення басейну Дністра як міжнародному, так і національному рівні. Розглянемо ці постулати на прикладі Кучурганського водосховища. Кучурганське водосховище, яке розташоване на території України (Одеська область) і Молдови, побудовано в 1967 р. у руслі р. Кучурган (довжина 18 км, ширина 0,3÷3,2 км, глибина до 5 м) для охолодження агрегатів Молдавської ГРЕС. Водночас водосховище використовується для зрошення, рибного господарства, рекреації тощо.

Для створення технологічно необхідних запасів води уздовж водосховища збудовано дамбу обвалування, внаслідок чого берег опинився на 3÷3,5 метрів нижче рівня води у водоймі. Для запобігання підтопленню територій селищ Кучурган і Лиманське Одеської області, в комплексі з водосховищем побудовано дренажну систему, яка складається з дренажного каналу та трьох дренажних насосних станцій. Ця система є технологічною складовою Молдавської ГРЕС, але на сьогодні опинилась на території України і у зв’язку з життєвою необхідністю експлуатується місцевими територіальними громадами.

Однак, крім проблеми підтоплення, існує ще інша проблема, пов’язана з експлуатацією Молдавської ГРЕС.

Щорічно з метою водообміну в р. Дністер, за оцінками фахівців, скидається порядку 20 млн.м3 води з підвищеним солевмістом та витратами 10 м3/сек. Враховуючи, що Кучурганське водосховище знаходиться у другому поясі зони санітарної охорони Одеського водозабору, існуюча ситуація становить певну загрозу для якості річної води в районі водозабору.

Молдавська ГРЕС є одним з основних забруднювачів довкілля в Біляївському районі. Площі відвалу не рекультивовані і постійно пилять. Проте до цього часу ГРЕС не зареєстрована в податкових органах як платник податків і зборів та не сплачує збір за забруднення навколишнього природного середовища. Остання плата за розміщення золошлаковідходів надійшла ще в 1999р.

Фактична ж площа, яка зайнята трьома чергами золошлаковідвалу становить по різних джерелах від 246 до 272 га. За довідкою Біляївського районного відділу земельних ресурсів, згідно земельно облікових даних, загальна площа земель, зайнятих Молдавською ГРЕС становить 1391.8 га, в т.ч. під гідротехнічними спорудами – 13.0 га, під золошлаковідвалами – 272.8 га, під водою – 1106.0 га. На теперішній час експлуатується одна із секцій (20-25 га) 3-ої черги золовідвалу. Топогеоз’йомка даної території не проводилась, генплан відсутній. Правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою під золовідвалом не оформлені згідно чинного законодавства; земельний податок не сплачується.

За результатами українсько-молдовських переговорів по комплексному обговоренню проблемних питань функціонування буферного гідровузлу Дністровської ГАЕС і Молдавської ГРЕС, екології басейну Дністра, взаємодії на кордоні в м. Новодністровськ Черновицької області 29-30 вересня 2003р. у п.2 Протоколу вказано, що Українська сторона звернулася до Молдови з пропозицією термінових заходів для врегулювання питань пов’язаних з інвентаризацією і укладенням договору оренди на використання земельної ділянки на території України, несплатою Молдавською ДРЕС земельного податку, необхідністю плати за розміщення відходів на території Біляївського району Одеської області, відшкодування збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в результаті експлуатації золошлаковідвалів з порушенням природоохоронного законодавства України. Однак, позитивних рішень не було досягнуто. Ця ситуація залишається неоднозначною і на сьогодні. Тому, неможливо визначити земельні та інші відносини з господарськими суб’єктами Молдови, об’єкти і споруди яких розташовані на території Одеської області. У рамках Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про співпрацю прикордонних областей України та адміністративно-територіальних одиниць Республіки Молдова від 11.03.1997р. яке дійсне і сьогодні, зазначена проблема потребує вирішення, в т.ч. і на обласному рівні. Однак, це лише один ракурс існуючих екологічних загроз, які існують на сьогодні на регіональному рівні в зоні Кучурганського водосховища.

Крім вищезазначеного, як свідчать еколого-економічні дослідження ІПРЕЕД НАН України, на сьогодні біля 100 га землі в заплаві р. Кучурган, в межах лише Степанівської селищної Ради, знаходяться в занедбаному стані внаслідок нераціонального використання та зміни цільового призначення сільськогосподарських земель.

Для подолання депресивних тенденцій розвитку території пропонуються наступні заходи:


  • сформувати організаційно-економічні передумови, які слугуватимуть каталізатором процесів ресурсного відтворення та екологічної санації території;

  • забезпечити цільове акумулювання певної суми інвестицій на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів для забезпечення екологозбалансованого розвитку території;

  • ініціювати перед вищими ешелонами влади питання щодо стимулювання розвитку території та поширення процедур екологічного аудиту на регіональному рівні.

Саме тому доцільна розробка Регіональної Програми по відновленню природо-ресурсного потенціалу та збереженню Кучурганського ландшафтного комплексу, враховуючи нагальну необхідність в реалізації заходів по екологічній санації цієї території.



Оцінка тенденцій рекреаційного природокористування

в прибережній смузі Азово-Чорноморського регіону
Т.П. Галушкіна, І.В. Полякова, С.П. Фурса

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України


Серед пріоритетів соціально-економічного розвитку приморських територій, які формують стратегію економічного зростання України, реалізацію еколого-економічних реформ, об'єктивно і обґрунтовано визначено рівень конкурентоспроможності туристично-рекреаційної сфери як високорентабельної галузі, яка має забезпечити потреби внутрішнього і міжнародного попиту на туристичні та санаторно-оздоровчі послуги без посилення антропогенного тиску на довкілля.

Рішенню цієї проблеми може сприяти залучення інвестиційних резервів, що обумовлює необхідність визначення еколого-економічної оцінки інвестиційної привабливості територій курортно-рекреаційної спрямованості. Саме на ці заходи спрямована Державна Програма розвитку туризму в Україні до 2010 року, Закон «Про курорти», низка інших законодавчих ініціатив.

Враховуючи, що курортно-рекреаційна сфера, як вид економічної діяльності і важливий соціальний інститут, має чітку орієнтацію на використання природних ресурсів і об'єктів культурної спадщини, доведено, що важливими її напрямами є ефективне і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу з одночасним його заощадженням і відновленням та профілактика і мінімізація негативного впливу курортно-туристичної діяльності на навколишнє природне середовище.

Як свідчить аналіз статистичних даних, на сьогодні рівень техногенного навантаження на курортно-рекреаційні території в регіональному вимірі достатньо високий. Це ж стосується і ефективності використання природо-ресурсного потенціалу . При здійсненні держсанепіднагляду за місцями рекреаційного та оздоровчого водокористування (пляжами) державна санепідслужба України постійно контролює якість морської та річкової води в районах відпочинку.

Так, за 12 місяців 2006 року було проведено 6764 дослідження проб морської води та 12423 дослідження проб річкової води за бактеріологічними показниками, з них не відповідало нормативам відповідно 270 (4%) і 2455 (19,8%), За виявлені порушення санітарного законодавства на посадових осіб було накладено 145 штрафів, тимчасово припинялася робота 175 пляжів [1].

Таким чином, аналіз сучасного стану та тенденції розвитку курортно-рекреаційних територій свідчать про деякий занепад їх оздоровчої функції та зменшення кількості рекреантів.

Між тим на наступні 20 років прогнозують різке зростання площі курортно-рекреаційних територій (в 2,5 рази в цілому по Україні та майже у 4 рази по Причорноморському регіоні). До речі, як свідчить аналіз прогнозних даних (рис.1.) ці темпи значно випереджають аналогічні по інших регіонах. Ця тенденція свідчить про потребу пошуку ефективних еколого- орієнтованих інвестиційних рішень в сфері туризму та рекреації , що вимагає в свою чергу необхідність достатнього опрацювання теоретико-методологічних підходів щодо екологізації проектного менеджменту.

Однак, доцільність пріоритетного і першочергового розвитку спеціалізованих туристичних і курортно-рекреаційних зон еколого-економічного статусу обумовлюються:

- наявністю значних запасів цінних видів рекреаційних ресурсів (грязей, мінеральних вод, високоякісних пляжів і т. ін.), на які є посилений потенційний попит зарубіжних рекреантів за умови відповідності їх екологічним вимогам і загальновизнаним міжнародним стандартам;

- сприятливими кліматичними і фізико-географічними умовами для відпочинку і туризму, які можна порівняти з провідними зарубіжними курортними аналогами;

- відносно високим рівнем соціально-економічного розвитку регіону в поєднанні з багатим природно-ресурсним потенціалом;

- наявністю відповідної інфраструктури, в першу чергу, транспортної, яка забезпечує комфортні умови доставки туристів на лікування і відпочинок з подальшим мобільним переміщенням по регіону.





frame4

При цьому обґрунтовано, що екологічні параметри природного середовища у межах курорту і в найближчому оточенні від нього мають відповідати міжнародним рівням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, які прийняті в аналогічних зарубіжних рекреаційних зонах [2].

На сьогодні виявлено причини, які заважають створенню сприятливого організаційно-правового та економічного середовища для розвитку цієї галузі, формуванню конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі ефективного використання природно-ресурсного та рекреаційного потенціалу, освоєння унікальних природних ресурсів (грязей, мінеральних вод тощо). Доведено, що існуюча практика туристично-рекреаційного природокористування потребує доробки низки законодавчих питань щодо забезпечення ефективності вибору інвестиційних рішень у сфері туристично-рекреаційної діяльності з урахуванням екологічних чинників. У зв'язку з вищезазначеним, є доцільним розробка правових заходів щодо екологічної санації територій курортно-рекреаційного статусу, природно-рекреаційний потенціал яких знаходиться в занедбаному стані. Можна констатувати, що нагально необхідна розробка законопроекту «Про екологічну санацію територій курортно-рекреаційного призначення», в якому мають бути продекларовані не лише механізми регламентації господарської діяльності в межах цих територій, а й перелік конкретних організаційно-економічних рішень у напрямі відновлення (відродження) природно-ресурсного потенціалу, порушеного внаслідок антропогенної діяльності.

Об’єктивною потребою є прискорене реформування територіальної екологічної політики та вдосконалення ринкових методів господарювання.

Зонам рекреації і туризму в цілому, і перш за все найбільш унікальним з них - приморським курортам півдня України, має бути наданий особливий статус, що передбачає введення як пільгових умов господарювання та інвестування для рекреаційно-туристичних підприємств, так і жорсткіших (в порівнянні із загальноприйнятими) екологічно допустимих стандартів та норм господарської діяльності.

При цьому визначено, що з метою найбільш ефективної реалізації як внутрішніх, так і зовнішніх фінансових резервів щодо інвестування екологооріентованих проектів туристично-рекреаційного природокористування доцільно здійснювати процедури екоаудиту територій. Необхідність проведення екологічного аудиту територій обумовлена потребою користувачів в інформації про екологічний стан об'єкту господарювання.


Література

  1. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2006 році / Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Національна академія наук України. – Київ, 2007

  2. Галушкіна Т.П. Екологічний менеджмент та аудит рекреаційних територій (концептуальні засади та організаційний механізм) [Монографія] / За редакцією Т.П. Галушкіної. - Одеса: Видавництво ТОВ "ІНВАЦ", 2006. - 184с.

ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ МАКСИМАЛЬНОГО СТОКУ ДОЩОВИХ ПАВОДКІВ НА ПРИКЛАДІ ПРАВИХ ПРИТОКІВ ДНІСТРА
М.В. Гопцій, Є.Д. Гопченко

Одеський державний екологічний університет, м. Одеса


Загальновідомо, що розвиток як біосфери, так і людського суспільства у значній мірі знаходяться в залежності від стану водних ресурсів. В останні десятиріччя все більше число фахівців і політичних діячів серед проблем, що стоять перед людством, під номером 1 називають проблему води. Водні проблеми виникають в чотирьох випадках: коли води немає або її недостатньо; коли якість води не відповідає соціальним, екологічним і господарським вимогам; коли режим водних об'єктів не відповідає оптимальному функціонуванню екосистем, а режим її подачі споживачам не відповідає соціальним і економічним вимогам населення і, нарешті, коли від надлишку води обжиті території страждають від повеней. З кожним століттям збиток від повеней продовжує зростати. Особливо сильно, приблизно в 10 разів, він зріс за другу половину століття, що минуло. Площа паводконебезпечних територій складає на Земній кулі в окремі роки приблизно 3 млн. км2, на яких проживає близько 1 мільярда чоловік. Збитки від повеней перевищують 200 мільярдів доларів. Гинуть десятки тисяч людей.

Питання, чи є серія катастрофічних повеней останніми роками виключно несприятливим збігом обставин або реальною направленою зміною режиму максимального стоку, стає життєво важливим для багатьох регіонів усього світу. Небезпека повеней, як і будь-які інші види небезпеки в системі "людина-природа-суспільство", реалізується в надзвичайну ситуацію за стохастичними законами, що визначає принципову можливість суспільства управляти процесом шляхом обмежень і ослабленням небезпеки. Ця можливість може бути реалізована лише у випадку, якщо суспільство в цілому і його суб'єкти навчаться усвідомлено оцінювати ризики від повеней - кількісно складати вигоди від господарської діяльності на заплавних територіях і водозборах, здійснення заходів щодо захисту від повеней з можливими їх негативними наслідками для безпеки природи, людини і суспільних інститутів. Одних технічних заходів для цього недостатньо, оскільки існує принципова (економічно обґрунтована) можливість захисту від переважної більшості, але порівняно невеликих паводків. В той же час на катастрофічні повені украй рідкісної повторюваності доводиться значна частка збитку.

Тому при плануванні і здійсненні протипаводкових заходів на перший план виходять задачі управління, спрямовані на створення комплексного механізму адміністративного і економічного регулювання використання затоплюваних територій. Розвиток нових моделей для дослідження фази максимального стоку в гідрологічному режимі річок за змінних умов є зараз неминучою необхідністю. Доцільним є створення нових методів для розрахунків і прогнозів параметрів повеней, і управління пов'язаним з ними ризиками, які враховують специфіку екстремальних процесів, їх просторову структуру і комплексний характер дії. Ці моделі повинні бути достатньо простими, але й універсальними, щоб застосовувати їх як дійсно корисний гідрологічний інструментарій в широкій інженерній практиці.

Мета роботи – розробка методики розрахунку максимального стоку дощових паводків теплого періоду для правих приток Дністра, тобто Прикарпатського гідрологічного району і обґрунтування параметрів запропонованої методики.

Метод дослідження. Багаторічні дослідження проф. Гопченка Є. Д. і його учнів в області методів розрахунку максимального стоку річок свідчать перш за все про структурні недоліки діючого нормативного документу СНиП 2.01.14-83. Більш того, цим документом регламентується порядок застосування його для визначення розрахункових характеристик максимального стоку річок – окремо для дощових паводків (з урахуванням розмірів водозборів) і весняних водопіль. В основу державних стандартів в галузі максимального стоку покладено напівемпіричну структуру редукційного типу, яка відрізняється серед інших простотою у своїх побудуваннях і можливістю визначення розрахункових величин безпосередньо по матеріалах спостережень. При узагальненні параметрів пропонується визначати їх, за відсутності часових рядів, використовуючи метод аналогії або відповідні карти та таблиці, що наводяться у додатках. З метою надання розрахунковим формулам більшої універсальності, головним чином, з точки зору розмірів водозборів, при запровадженні СНиП 2.01.14-83 [1] штучно були зроблені деякі зміни у вихідних рівняннях. Це у свою чергу порушило строгість розрахункових схем і параметрів, що їх описують. Крім того, використання лише одного, хоча й інтегрального показника редукції (площі водозборів), не дозволяє дослідити вплив різних факторів, обумовлюючих трансформацію паводкових і повеневих хвиль окремо на схилах і в русловій мережі.

Зокрема, це відноситься до всіх формул редукційного і об'ємного типів, а також формул граничної інтенсивності. Тому для розрахунку максимального стоку річок Прикарпатського гідрологічного району пропонується застосувати генетичну формулу, засновану на моделі руслових ізохрон. За цією схемою формування максимального стоку розглядається у вигляді двохоператорної моделі трансформації опадів у русловій стік. Перший оператор (стік схилів) описується характеристиками підстилаючої поверхні схилів, а другий - трансформацією схилового припливу річкової мережі (через час руслового добігання, русло-заплавне регулювання і під впливом озер, водосховищ і ставків проточного типу).

Базисна структура, прийнята за основу при розробці методики розрахунку максимальних витрат води дощових паводків у межах правобережжя Дністра, ґрунтується на формулі операторного вигляду [2]
, (1)
де - максимальний модуль схилового припливу, м3/(с км2), причому
; (2)
- коефіцієнт нерівномірності схилового припливу у часі;

- тривалість схилового припливу, год.;

- максимальний шар стоку дощових паводків, мм;

- трансформаційна функція, обумовлена часом руслового добігання :

- при


; (3)
- при
; (4)
- коефіцієнт русло-заплавного регулювання;

- регулювання паводків проточними водоймами.

Реалізація (1) передбачає визначення усіх складових та дослідження впливу місцевих факторів на кожну з розрахункових характеристик.

Об'єкт та матеріали дослідження. Басейн Дністра відповідно до його орографічних і кліматичних особливостей поділяється на три частини: Карпатську, Волино-Подільську і нижню, або південну [3]. Карпатська, гірська частина басейну, є верхньою правобережною складовою водозбору до впадання р. Бистриці з сильно розвинутою гідрографічною мережею і є головною областю формування стоку р. Дністер. Підвищена зливова діяльність на північно-східних схилах Карпатських гір обумовлює виникнення зливових паводків, які часто повторюються, і складають характерну особливість режиму Дністра, рівно як й інших річок району, що беруть початок в Карпатах. Частіше за все щонайвищими в році є рівні дощових паводків, і лише в роки із значними снігозапасами і в посушливі роки, коли влітку опадів випадає менше норми, дощовий максимум перевищує весняний.

За умов формування стоку в гірській і передгірній зонах виділяються три гідрологічні райони: Закарпатський, Прикарпатський і Подільський. В даній роботі розглядаються річки Прикарпатського гідрологічного району, для якого характерна наявність дощових паводків в теплий період і змішаного походження – в холодний період року.

Для обґрунтування параметрів запропонованої методики використані дані по максимальному стоку за теплий період по 35 гідрологічних постах Прикарпатського гідрологічного району з площами водозборів від 35,1 км2 до 24 600 км2. Період спостережень – від дати відкриття постів по 2006 рік, включно.

Результати досліджень. Перша складова в розрахунковій формулі (1) представлена у вигляді максимального модуля схилового припливу , який враховує основні характеристики графіків схилового припливу: шар стоку дощових паводків, коефіцієнт часової нерівномірності схилового припливу і тривалість припливу води зі схилів до руслової мережі – . На території Прикарпаття розрахунковий модуль схилового припливу змінюється від м3/(с·км2) (р.Ворона – м.Тисмениця) до м3/(с·км2) (р.Лімниця – с.Осмолода). Розпластування максимального модуля при переміщенні паводкових хвиль по русловій мережі під впливом часу руслового добігання враховується через трансформаційну функцію . Для урахування ефектів русло-заплавного регулювання і водообміну вводиться функція , а для урахування можливого впливу озер, водосховищ і ставків проточного типу пропонується застосувати формулу, що рекомендується нормативним документом СНиП 2.01.14-83 [3].

Для річок правобережжя Дністра у межах Прикарпатського гідрологічного району для розрахунку максимальних шарів стоку дощових паводків обґрунтовано рівняння вигляду:
, (5)

де - середня висота водозборів, м.

Впливу широтного положення водозборів, ступені їхньої залісеності та заболоченості не було виявлено.

Проаналізувавши залежність коефіцієнта нерівномірності руслового стоку від площі водозбору, встановлено і відповідний коефіцієнт нерівномірності схилового припливу у часі, який становить 8,86.

На кафедрі гідрології суші ОДЕКУ розроблено прикладне програмне забезпечення для визначення однієї з найбільш проблемних характеристик схилового припливу – тривалості надходження талих і дощових вод до руслової мережі . Ґрунтується воно на генетичній моделі, свого часу запропонованій проф. Бефані А.М. Вирішується задача у декілька етапів з використанням методу простої однокрокової ітерації. Причому, на одній з ітераційних процедур вдається визначити, крім тривалості схилового припливу , ще й коефіцієнт русло-заплавного регулювання .

Впливу місцевих факторів на , як і у попередньому випадку, не було виявлено. Це дає змогу для високих паводків осереднити по території тривалість схилового припливу і прийняти = 78 год.

Трансформаційна функція , обумовлена часом руслового добігання , визначається відповідно до (3) або (4), в залежності від співвідношення , при і .

Коефіцієнт русло-заплавного регулювання узагальнено по території у вигляді залежності


. (6)
Точність запропонованої методики на матеріалах 35 водозборів (з площами від 35,1 до 24 600 км2), по результатах перевірочних розрахунків, знаходиться на рівні 19.7%, що відповідає точності вихідної інформації ().
Висновки

1. Запропонована методика повною мірою враховує усі можливі стокоформуючі чинники Прикарпатського гідрологічного району.

2. Точність методики знаходиться на рівні точності вихідної інформації (до 20.0%).

3. Цю методику можна рекомендувати для практичного використання без яких-небудь доробок.

4. Запропонована модель може стати базовою при створенні нового нормативного документу для розрахунку максимального стоку річок України.
Література

1. Пособие по определению расчетных гидрологических характеристик. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 448 с.

2. Гопченко Е.Д., Романчук М.Е. Нормирование характеристик максимального стока весеннего половодья на реках Причерноморской низменности: Монография. – К.: КНТ, 2005. – 148 с.

3. Ресурсы поверхностных вод СССР. – 1974. – Т. 6. – Вып. 1. – Л.: Гидрометеоиздат. – 884 с.




ПРЕДЕЛЬНЫЕ МАКСИМУМЫ СКЛОНОВОГО ПРИТОКА

В ПЕРИОД ВЕСЕННЕГО ПОЛОВОДЬЯ

НА ЛЕВОБЕРЕЖНЫХ ПРИТОКАХ ДНЕСТРА
Евгений Дмитриевич Гопченко, Валерия Анатольевна Овчарук,

Бин Салим Фуад Фараг Салем

Одесский государственный экологический университет

г. Одесса, 65016, ул.Львовская 15, тел. +38-0482-32-67-46,



e-mail gidro@ogmi.farlep.odessa.ua valeri.o@mail.ru

Введение

Левобережные притоки р. Днестр, протекающие в пределах Подольской возвышенности, имеют особое значение в экономике Украины. Они используются как источники водоснабжения населенных пунктов, для выработки электроэнергии, а также рыборазведения. Всего на этой территории протекает большое число водотоков, а их водосборная площадь составляет величину порядка 24 тыс. км2. Территория Подольской возвышенности делится на следующие регионы: Росточье, Гологоры, Вороняки, Кременецкие горы, Ополье, Толтры или Медоборы. Реки исследуемого региона протекают практически по всем вышеуказанным массивам, за исключением Кременецких гор, где находятся истоки реки Вилии, впадающей в реку Горынь[6].

Несмотря на то, что описываемая территория не относится к паводкоопасным районам Украины, в отдельные годы здесь могут наблюдаться высокие половодья c подъемом уровня до 2 - 3м, а в нижней части - до 3 - 5м (рис.1)[5], и оценка предельных значений максимальных модулей стока является весьма важной и актуальной задачей.

Материалы исследования

Для обоснования характеристик максимального склонового притока использовались данные по 37 водосборам, с диапазоном площадей от 70 до 3170 км2 и периодами наблюдений от 9 до 69 лет (по 2000 г. включительно).



Методика расчета

Рассчитать предельные значения максимального стока половодья позволяет операторная модель[3], в основу которой положена теория русловых изохрон. По этой схеме формирование максимального стока рассматривается в виде двухоператорной модели трансформации осадков в русловый сток. Первый оператор (склоновый сток) описывается характеристиками подстилающей поверхности склонов, а второй – трансформацией склонового притока речной сетью (через время руслового добегания, русло-пойменного регулирования и под влиянием озер, водохранилищ и прудов проточного типа). Блок-схема трансформации осадков в русловой сток показана на рис.2.





Условные обозначения:

Подъемы уровней воды во время половодья (м)



слабовыраженное



до 2



от 2 до 3



От 3 до 5



более 5



зона наибольшей опасности от дождевых и тало-дождевых паводков

3

наибольшие зафиксированные возможные подъемы уровней воды по сравнению с меженными отметками при паводках

2

наибольшие зафиксированные возможные подъемы уровней воды по сравнению с меженными отметками при половодьях




Каталог: files
files -> Чисть I. История. Введение: Предмет философии науки Глава I. Философия науки как прикладная логика: Логический позитивизм
files -> Занятие № Философская проза Ж.=П. Сартра и А. Камю. Философские истоки литературы экзистенциализма
files -> -
files -> Взаимодействие поэзии и прозы в англо-ирландской литературе первой половины XX века
files -> Эрнст Гомбрих История искусства москва 1998
files -> Питер москва Санкт-Петарбург -нижний Новгород • Воронеж Ростов-на-Дону • Екатеринбург • Самара Киев- харьков • Минск 2003 ббк 88. 1(0)
files -> Антиискусство как социальное явлеНИе
files -> Издательство
files -> Список иностранных песен
files -> Репертуар группы


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40


База данных защищена авторским правом ©uverenniy.ru 2019
обратиться к администрации

    Главная страница