Одеса 2009 Odessa 2009


Проблеми адаптації до стихійних метеокліматичих явищ у Прикарпатському регіоні



страница35/40
Дата31.07.2016
Размер7.16 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40

Проблеми адаптації до стихійних метеокліматичих явищ у Прикарпатському регіоні

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації у постраждалих областях припинив свою дію 30 жовтня 2008 року. Загалом завершується період відбудови більшої частини зруйнованих паводком об‘єктів. Катастрофічний липневий паводок оголив помилки та прорахунки у існуючій екологічній політиці та загалом низьку спроможності відповідних державних структур протистояти масштабним природним катастрофам. Але стихія не лише окреслила проблеми, вона змушує владу і суспільство до пошуку відповідей на питання: як жити після цього паводку? Що належить зробити для того, аби наслідки екстремальних метеокліматичних явищ не були настільки катастрофічними? Аналіз причин та наслідків паводку спонукає нас до пошуку принципово нових шляхів розвитку регіону.

Період після стихійного лиха позначився низкою інших надзвичайних подій, серед яких: безпрецедентне загострення політичного протистояння на верхніх щаблях української влади та світова економічна криза. Відтак існує ризик, що ці колізії суттєво понизять пріоритетність завдань мінімізації наслідків липневого паводку та запобігання майбутнім катаклізмам. Але екологи застерігають – збіг негативних чинників, що призвів до стихійного лиха минулого року, не був максимальним з можливих, а відтак західним областям України варто бути готовим до чергових паводків.

У жовтні 2008 року Уряд затвердив нові, більш жорсткі правила рубок у гірських лісах Карпат, сформульовані на основі екосистемного підходу та принципів наближеного до природи лісівництва. У цілому цей документ заслуговує позивної оцінки, хоча в деяких положеннях він не відповідає законодавчим положенням, приміром, окремим статтям закону «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах у ялицево-букових лісах Карпатського регіону». 41

У жовтні ж на Інтернет-сторінці Держводгоспу України оприлюднено Проект «Концепції Державної цільової комплексної програми протипаводкового захисту у Прикарпатському регіоні  на період 2009 – 2015 роки»42 разом з довідкою до першої редакції «Схеми комплексного протипаводкового захисту Прикарпатського регіону в басейнах річок Дністер, Прут, Сірет».

На жаль, при оприлюдненні згаданих проектів жодним чином не повідомлялося про перспективу проходження ними державної екологічної експертизи, а також - про процедуру громадського обговорення проекти концепції, схеми та державної цільової комплексної програми.

Хоча загальний висновок розробників згаданої Концепції щодо прийнятності комплексного варіанту протипаводкового захисту можна підтримати, проекти Концепції, схеми та цільової комплексної програми вочевидь потребують доопрацювання. Окремі пропоновані проекти протипаводкового захисту за оцінками екологів позначені рисами гігантоманії радянського зразка.

Втім не викликає сумнівів необхідність:



  • проведення контурної меліорації територій та інших системних заходів, спрямованих на зменшення обсягів поверхневого стоку.

  • створення захисних дамб, стінок та габіонів вдовж найбільш небезпечних річкових ділянок;

  • спорудження штучних перепадів води в гірській частині річок;

  • поступового відселення мешканців та винесення об’єктів виробничої сфери за межі територій можливого затоплення та зсувів ґрунту.

Громадські природоохоронні організації висловлювали думку, що акцент Концепції – і з екологічних, і з економічних міркувань – мав би бути зроблений саме на системі заходів по відновленню природних механізмів саморегуляції. Крім того існує обґрунтоване побоювання, що в умовах глибокої економічної та енергетичної кризи на чергові «будови століття» - гірських акумулюючих ємностей, водосховищ та відгороджених дамбами польдерних систем - у державному бюджеті просто забракне коштів. Екологічна обґрунтованість таких проектів також видається вельми сумнівною.

Головним пріоритетом стратегії мінімізації загроз та адаптації до стихійних гідрометеорологічних явищ повинні стати заходи, спрямовані на поступове наближення екосистем до природного стану: відновлення регулюючих властивостей лісових, водно-болотяних та лучних екосистем, покращення їхньої якості, дотримання режиму прибережних смуг, припинення видобутку річкового каменю та інших порушень природоохоронного законодавства.

Одним з стратегічних рішень у справі перспективного планування розвитку поселень, розташованих зонах високого ризику паводкового затоплення, мало би стати поступове винесення будівельної та господарської активності: із заплав - на підвищені ділянки.

Долини річок, в першу чергу їхні заплави та схили, мали б використовуватися, як території рекреаційного та природоохоронного призначення. Першим кроком у цьому процесі могла б стати розробка сучасних проектів водоохоронних зон для населених пунктів, що знаходяться у зоні високого ризику підтоплення та міграції річкового русла. На жаль, процес розробки таких проектів не розпочато і у 2009 році. Не виконано плани перенесення господарств, які перебувають у зонах високого ризику підтоплення паводковими водами. Лише у Тернопільській області для здійснення таких кроків необхідно 127 млн. гривень з державного бюджету. Таких коштів область поки що не отримала, тож громадяни досі не відселені. У випадку нового паводку катастрофічні наслідки можуть повторитися.

З огляду на нові загрози, зумовлені зміною клімату та порушенням екологічного балансу, постає необхідність внесення коректив до регіональних програм охорони природного довкілля, заповідної справи, водного, лісового та сільського господарства, гідроенергетики, розвитку населених пунктів, планування територій - в напрямку конкретизації заходів та термінів їхньої реалізації, включення додаткових зобов‘язань, збільшення обсягів їхнього фінансування та ретельного контролю за виконанням.

Невирішеність багатьох проблем у справі запобігання, адаптації, термінового реагування на екстремальні природні явища обертається катастрофічними наслідками та колосальним навантаженням на бюджет країни. Існуючі реальні загрози вимагають того, аби посадовці владних та правоохоронних органів, нарешті, вийшли із зачарованого кола політичної конкуренції та реально визнали пріоритетність екологічної безпеки, дотримання природоохоронного законодавства та підсилення відповідальності за його порушення.

Підсумовуючи, варто наголосити на тому, що зменшення ризиків, зв'язаних з екологічною кризою, вимагає науково обґрунтованих, системних кроків на основі принципів сталого, екологічно збалансованого розвитку. Для цього необхідні: обґрунтоване визначення пріоритетів, громадянська відповідальність, політична воля, діалог та співробітництво між усіма зацікавленими сторонами – заради досягнення спільних цілей.
В РЕСПУБЛИКЕ МОЛДОВА, ПОСЛЕ МНОГОЛЕТНЕЙ ДЕПРЕССИИ,

ВНОВЬ РАЗВИВАЕТСЯ ИЛЬМОВЫЙ ЛИСТОЕД Galerucella luteola Mull.
Ася Тимуш, Валерий Держанский

Институт зоологии Академии наук Молдовы, Кишинев,

ул. Академическая 1, тел. 271040; 432582; 739821, e-mail: asea_timus@yahoo.com
ВВЕДЕНИЕ

В Республике Молдова хорошо растут ильмовые виды, в особенности - полевой (Ulmus campestris L.) и гладкий (Ulmus laevis Pall.) вязы. Эти виды хорошо развиваются в парках и лесных насаждениях вокруг города Кишинева. От других пород ильмовые выгодно отличаются засухоустойчивостью, солевыносливостью, быстрым ростом. Но вместе с тем, для них характерна высокая степень повреждаемости листогрызущими и стволовыми вредителями. Особенно страдают эти породы от ильмового листоеда Galerucella luteola Mull. (Coleoptera, Chysomelidae).

С момента изучения ильмового листоеда, с июля 2000 года, в городе Кишиневе наблюдалось массовое развитие это жука. Он настолько развился, что стал тревожить горожан, так как его находили в квартирах - среди вещей в шкафах, в посуде на кухне и т. п. Горожане стали обращаться в санитарно-эпидемиологическую станцию, чтобы выяснить: что это за жук, откуда он взялся, и как от него избавиться.

Согласно наблюдениям ряда российских и других зарубежных ученых и наблюдателей, подтверждается факт, что ильмовый листоед способен развивать неожиданные вспышки массового размножения, подавить которых практически невозможно. Многочисленные повреждения этого жука вызывают сильное замедление роста и развития вязов, иногда даже их гибель. Этот феномен – высыхание многих вязов был особенно заметен в городе Кишиневе. В результате терялась эстетическая и декоративная ценность парков, лесопосадок, очаговых лесных насаждений. Кроме того, ослабленные деревья подвергались нападениям стволовых вредителей, повреждались голландской болезнью ильмовых (гриб Ceratocystis ulmi).


МАТЕРИАЛ И МЕТОДИКА

Исследования проводились с 2000 года во всех доступных зонах, где растет вяз: парки города Кишинева, защитные лесонасаждения окрестностей города, особенно, на территории Аграрного государственного университета Молдовы, где они занимают больше половины всех видов растений. Возраст этих деревьев на данной территории очень разный: от самых молодых до многолетних, сильноветвистых, высотой, согласно геному вяза, 25–30 м.

В качестве методов исследований были выбраны: а) метод феноклимограмм и визуальных наблюдении43; б) учет яйцекладок и числа яиц в них; в) определение соотношения между площадью листа, площадью повреждения и массой личинки; г) трофоэнергетический метод оценки вредоносности насекомых (Зубков, 1971)44. Визуальные наблюдения и учет осуществлялись каждые 5 дней с момента появления листвы на ильмовых, и до ухода жуков на зимовку. В качестве объекта исследования служили 10 модельных деревьев, произрастающих на территории университетского парка. Кроме того, периодические наблюдения проводились в полезащитных и придорожных лесных насаждениях вдоль автотрасс республики.

РЕЗУЛЬТАТЫ

С 2000 по 2005 год ильмовый листоед в Республике Молдова развивался очень интенсивно, создавая конфликтные ситуации в Кишиневе. Однако зимние и весенние климатические условия 2005 года оказали неблагоприятные воздействия на имагинальную диапаузу, и вид почти исчез. Естественно, природа сохранила одиночные экземпляры данного вида, однако их нельзя было найти. К удивлению студентов, которые начали наблюдения за эволюцией фаз развития данного вида для составления дипломных работ, им пришлось остаться с неоконченными исследованиями, так как вид исчез. В результате, с 2005 до 2008 года была зарегистрирована популяционная депрессия ильмового листоеда. В 2009 этот вид опять появился так же внезапно, как и исчез в 2005, и возобновил свое интенсивное развитие.

По нашим наблюдениям выяснилось, что ильмовый листоед развивается в двух поколениях. В цикле развития наблюдается имагинальная диапауза, совпадающая с периодом зимовки и длящаяся около 7 месяцев. Жуки зимуют под корой деревьев, в опавших листьях, в строениях, на небольшой глубине в почве и других укрытиях. Весной, с появлением листьев на ильмах, жуки покидают места зимовки и приступают к питанию. В 2009 год массовый выход перезимовавших жуков был отмечен 8 мая, при среднесуточной температуре +18,70С и относительной влажности воздуха 45%. Спаривание жуков была отмечено спустя 12–15 дней после выхода из диапаузы. Период откладки яиц у них всегда сильно растянут, и составляет в среднем 30–35 дней. Первые кладки появились 12–15 мая.

Сравнительный анализ результатов подсчета яиц в кладках жуков I и II генерации, а также числа кладок на 1000 листьев, показал, что число яиц сильно варьирует: от 5 до 36. В целом, первое поколение более плодовито, чем второе. Максимальные значения среднего числа яиц в кладках - 23,4–24,1 и числа кладок на 1000 листьев - 52,3–55,6 были отмечены после 15 мая, то есть спустя две недели после появления первых кладок яиц. Сумма эффективных температур, требующихся для завершения развития стадии яйца, составила 71,10С.

Первые личинки были отмечены 21–24 мая. Постепенно их численность на деревьях возрастала, достигнув к 4 июня своего максимального значения - 925,2–965,3 на 1000 листьев. В процессе развития личинок наблюдалось три линьки. Общая продолжительность развития этой фазы составила 31–33 дня. За этот период масса личинок, питающихся на полевом вязе, увеличилась с 0,36 до 17,1 мг, длина тела составила от 1,06 до 8,83 мм. Для завершения развития стадии личинки потребовалась сумма эффективных температур 240,1.

По мере своего роста и развития, личинки ильмового листоеда мигрируют от мест яйцекладки на соседние ветви и листья, стремясь расселиться в кроне дерева более или менее равномерно. Так, личинки первого возраста встречаются обычно в количестве 10-13 экземпляров на одной листовой пластинке, личинок четвертого возраста здесь бывает уже не более 1–3.

Взрослые личинки, после своего полного развития, окукливаются в приствольном участке, на глубине 2–4 см, или в сухих свернутых листьях - среди растительных остатков на поверхности земли, а также в трещинах земли и разных ходах. Начало окукливания в 2004 году отмечалось 20-23 июня, эта фаза развивалась 8–9 дней, при сумме эффективных температур 80,10С. Первые жуки нового поколения появились 25–26 июня.

Период развития ильмового листоеда очень растянут, и поэтому на протяжении лета можно было одновременно встретить яйца, личинок и жуков обоих поколений.

Жуки, вышедшие из мест зимовки, питаются, как правило, незначительно. Они выгрызают небольшие отверстия, которые встречаются обычно в количестве не более 3–4 на одной листовой пластинке и притом далеко не на всех листьях кормового дерева.

Личинки, которые, питаются в процессе своего развития, изымают значительную часть листовой ткани и таким образом причиняют наибольший вред. Каждая личинка первого возраста ежесуточно потребляет около 0,56% (полевого вяза) – 0,14% (гладкого вяза) массы листа вязов. Личинке четвертого возраста, соответственно, требуется ежесуточно уже около 2,5% и 0,1% массы листа.

В зависимости от породы ильма, количества питающихся на данном дереве личинок, возраста дерева, его местонахождения и других факторов, степень повреждения личинками листовой поверхности сильно варьирует. К моменту завершения развития первой генерации листоеда (2004 года), которая совпала с концом июня, степень повреждения листовой пластинки на модельных деревьях варьировала от 3,3 до 59,1% у вяза полевого и от 0,99 до 12,0% у гладкого вяза. Общее число поврежденных в кроне деревьев в это же время составило: 92% (вяз полевой) и 3% (вяз гладкий).

К концу развития второго поколения жуков, практически вся листва ильмов (за исключением вяза гладкого) оказалась в большей или меньшей степени поврежденной. А в 2009 году, на 17 июня, в момент составления данной работы, на территории университета уже отмечалось 100% повреждение листового аппарата вяза полевого. Прогноз популяции данного вида оказался достоверным с самого начало весны, и это заставило нас продолжить наблюдения, начатые в 2000 году.

В настоящее время, к середине июня 2009, очень много деревьев вяза из парков города Кишинева, и особенно - на территории университета, остались полностью без листьев. Феномен опять стал замечаться горожанами, и конфликты из-за этого природного явления возобновились. Однако, горожане еще не знают, что одновременно с ильмовым листоедом на вязе, с 2008 года, появилось новое насекомое из семейства пилильщиков, и оба этих вида уже совместно грызут листья данных деревьев. Но этот пилильщик находится под нашим наблюдением, и все данные по нему будут представлены в другой работе.

По результатам наблюдений в природе можно сделать вывод, что в условиях республики наименее пригодным для листоеда в качестве кормового растения является вяз гладкий. Остальные породы повреждаются жуком в более или менее одинаковой степени. Очевидно, на выборе кормового растения сказывается влияние ряда факторов:

а) анатомического строения листьев (у полевого вяза они гладкие, глянцевые, с почти лишенной волосковидных выростов поверхностью);

б) биохимического состава (есть предположение, что вяз гладкий имеет ткани с репеллентными свойствами, формирующими иммунитет листового аппарата).



Обсуждение результатов

Вред от ильмового листоеда. Первая реакция у людей, которые замечают эти сильные повреждения вяза в результате развития листогрызущих насекомых: нужно срочно принимать химические меры борьбы и спасти вяз.

Эти предложения необдуманны, но горожанам прощается, так как они - не специалисты, в какой-либо профессии, родственной с защитой растений. Обиднее, когда профессиональная литература, которая составлена соответствующими специалистами, рекомендует разные меры борьбы, в первую очередь – химические, с перечислением старых и новых препаратов (наверное, чтобы угодить начальникам, которые как обычно не знают биологию и другую нужную информацию, чтобы принять правильное решение).

Специалистам, которые рекомендуют химические меры, зададим вопрос: «Как можно опрыскивать ядохимикатами вязы, которые составляют до 80% деревьев одного города, которые растут в парках и скверах; дворах больниц, школ, детсадов, институтов; вдоль дорог и т. д.?» Кроме того, вяз равномерно распространен по территории всей республики. Значит, химическими обработками нужно одновременно охватить все города и всю территорию республики? Это - физически невозможно, экономически невыгодно, а экологически, не побоимся сказать, криминально.

В подтверждение, из только одной прочитанной литературы (Калюжная и др. 1995)45 узнаем, что юг Ергеней (Калмыкия) в 80-е годы прошлого столетия был обработан авиаспособом биологическими (дендробациллин) и химическими препаратами (хлорофос) 635 (1986) и 582 га (1987), эффективность составляла 75–90%. Из этой же работы узнаем, что: «данная оценка явно завышена и не в полной мере соответствует действительности. После проведения обработки, очаги вредителя продолжают действовать на значительных площадях. В парке, скверах и на улицах Элисты опрыскивания химикатами в последнее время не проводятся. Поэтому зеленые насаждения в пределах города повреждаются особенно сильно».

Аргументы против неэффективности мер борьбы были следующими: 1) не учитывались биологические особенности вредителя; 2) не соблюдались сроки проведения защитных мероприятий; 3) использованная техника устарела; 4) не проводилось систематическое наблюдение за распространением вида и инвентаризация его очагов.

Эти аргументы можно дополнить следующими выводами: ничего не надо делать с ильмовым листоедом и другими насекомыми, которые развиваются на них. Пусть развиваются, как им угодно. Потому что администрация города не способна проводить фитосанитарные гигиенические мероприятия во всех парках и других местах республики в оптимальные сроки и самое главное - качественные опрыскивания. А это значит, что биологический эффект будет частичен, биологические очаги сохранятся, и распространение будет обеспечено ежегодно. Хотя, согласно данной работе, четыре года (2005–2008) ильмовый листоед находился в депрессии, что позволило вязам физиологически восстановиться. Если даже деревья и высохнут, что нередко и происходит в реальности, не лучше ли ориентировать экономические возможности на фитосанитарные мероприятия и обновление видов и пород зеленых насаждений, чем загрязнять природу с химическими препаратами?

Подчеркиваем, что ильмовый листоед развивается в двух поколениях и его развитие очень растянуто. А предлагаемые химические меры борьбы нельзя будет производить в оптимальные сроки и в нужном количестве. Обработки не захватят всего количества деревьев республики, а использованная техника будет не в состоянии захватить всю крону дерева. Нет также гарантии, что количество и качество химического раствора будет соответствовать нормам. Кроме того, персонал для выполнения данной работы нуждается в специальном обучении, так как в городах среди домов обработка деревьев требует особенной техники и т. д.

Польза от ильмового листоеда. Количество натурального корма для паразитов и хищников ни с чем сравнить нельзя. Немаловажную роль это имеет для насекомоядных птиц, которые обязательно увеличат свои популяции на данных территориях - так имеется дополнительная пища в период выкармливания их птенцов. Поэтому ильмовый листоед и другие насекомые, которые для многих являются вредными видами, для экологов имеют положительное значение как дополнительная пища для других животных. Природа сама регулирует появление этих насекомых в массе или в одиночных экземплярах.
ВЫВОДЫ

Согласно многолетним наблюдениям за развитием ильмового листоеда, можно сделать еще раз вывод, что служба защиты растений, предлагая химические методы, не всегда имеет право на свои действия. Аргументов в пользу насекомых предостаточно: они не только используют листья для себя, но также кормят других животных. Для общей экологии республики и сохранения биологического разнообразия это очень важно.

Нужно полагаться на природные явления, а экономический потенциал направлять на фитосанитарные мероприятия, в случае необходимости, изменять видовой состав декоративных растений парков, скверов и т. д.

Энтомологический дискомфорт горожан нужно регулировать через информирование - при помощи прессы, телевидения, радио, круглых столов, лекций в школах всех уровней, экологических клубах, ассоциациях и так далее. Из собственного опыта могу подтвердить, что слушатели этих аргументов очень быстро становятся на сторону насекомых и уходят от агрессии против тех природных явлений, которые случаются при их жизни.



ОБРАЩЕНИЯ ОБЩЕСТВЕННОСТИ В КОМИТЕТ ПО ВОПРОСАМ СОБЛЮДЕНИЯ ОРХУССКОЙ КОНВЕНЦИИ

КАК МЕХАНИЗМ ЗАЩИТЫ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ПРАВ
Илья Тромбицкий и Татьяна Синяева

Международная экологическая ассоциация хранителей реки Eco-TIRAS,

str. Teatrala 11A, Chisinau 2012, Moldova, tel/fax: +373 22 225615;

e-mail: ecotiras@mtc.md; www.eco-tiras.org
Ратификация в 1999 году Молдовой и Украиной Конвенции о доступе к информации, участии общественности в принятии решений и доступе к правосудию по вопросам, касающимся окружающей среды (Орхус, 25 июня 1998г.) [1] открыла перед неправительственными экологическими организациями (НПО), действующими в бассейне Днестра, новые возможности по защите экологических прав граждан. В обеих странах традиции неукоснительного следования властями положениям национального и международного законодательств еще крайне слабы, а национальное законодательство часто сформулировано намеренно неконкретно, позволяя властям трактовать его исполнение по своему усмотрению. Конституции стран не вполне ясно отвечают на вопрос о том, является ли данная конвенция, относящаяся как к правам человека, так и к вопросам окружающей среды, документом прямого действия. Кроме того, власти часто считают необязательным выполнение решений судебных инстанций. Уникальность данного многостороннего экологического соглашения состоит в том, что Стороны Орхусской конвенции решили предоставить право на обращение с сообщениями о несоблюдении конвенции не только самим себе, но и представителям заинтересованной общественности. Опыт показывает, что благодаря этому, обращений в Комитет со стороны общественности в десятки раз больше, чем со стороны государств.

Между тем, опыт Комитета по вопросам соблюдения Орхусской конвенции [2], созданного на Первой Встрече Сторон Конвенции, показывает, что неправительственные организации Европы пока слабо используют предоставленный им механизм. Так, с вступлением механизма соблюдения в силу в 2003 году, в Комитет по вопросам соблюдения НПО обратились лишь 40 раз. Между тем, такие обращения позволяют добиться конкретных результатов по соблюдению, а также дисциплинировать соответствующую страну, заставив ее не только выполнить конкретные обязательства, но и привести свое законодательство и практику его применения в соответствие с требованиями Конвенции.

В 90-е годы в постсоветских странах было принято множество прогрессивных законов, обеспечивших доступ к общественно-важной информации, участию в принятии решений и к судам по защите общественных интересов. Однако, такая открытость стала препятствием для принятия коррупционных решений. Поэтому в последний период и в Молдове, и в Украине наблюдается тенденция к ограничению доступа общества к проектам решений и их прозрачности. Приняты множество подзаконных актов, противоречащих Орхусской конвенции.

Эти тенденции можно проследить на примере Молдовы. Как следует из Конвенции, ее действие распространяется на все государственные институты, а не только на министерства окружающей среды. К примеру, в Молдове, как и в других странах СНГ, стало популярным отдавать наиболее ценные участки государственного лесного фонда в длительную аренду, обычно на срок до 49 лет. Бассейн Днестра расположен в зоне усиливающейся аридизации, где с каждым годом число прохладных уголков для отдыха будет уменьшаться. Поэтому уже сейчас доступ к таким природным участкам и тенденции их приватизации в том или ином виде становятся предметом коррупции. С социальной точки зрения такая политика приводит к ограничению и запрету на посещение местными жителями и другими жителями арендованных лесов, а возведение в лесах заборов – к утрате ими роли элементов экологической сети.

В 1999 году, Экологическое общество «BIOTICA», после проведения оценки богатства биоразнообразия участков вдоль Днестра, выступило с инициативой создания национального парка в регионе Нижнего Днестра, отличающегося особо богатым животным и растительным разнообразием, который в перспективе мог бы стать частью трансграничной охраняемой природной территории с Украиной. Несмотря на получение значительного международного финансирования, Служба лесного хозяйства Молдовы «Молдсилва» воспротивилась созданию охраняемой территории, поскольку тогда ее возможности управлять территорией оказались бы ограничены. Тогда же, для противостояния проекту, здесь было создано самое большое в Европе охотничье хозяйство, просуществовавшее на бумаге три года, а затем ликвидированное тем же составом правительства, каким оно было создано. «Молдсилва» предприняла и другие действия, чтобы предотвратить нормальное природоохранное использование ценных участков не созданного национального парка.

В то же время, вся эта деятельность была покрыта тайной. Особую популярность получила сдача участков лесного фонда в аренду. В августе 2007 года «Eco-TIRAS» сделал запрос в «Молдсилву» о сегодняшнем юридическом статусе участка леса более 1000 га, известном под названием «Талмазские плавни», который в рамках проекта национального парка должен был играть роль основной ядерной территории. Был получен ответ, что участок сдан в аренду одному физическому и одному юридическому лицу. Что касается запроса на предоставление копий контрактов, то было сообщено, что их можно получить у арендаторов. При этом не сообщался их адрес и контактные данные. Позднее, в декабре 2007 года, на обращение как к госоргану, обязанному предоставить информацию, «Молдсилва» сообщила, что контракты на аренду не зарегистрированы в районном БТИ, не имеют юридической силы,и предоставлены быть не могут. Тем не менее, известно, что де факто, эти контракты действовали, как минимум, до конца 2008 года, и один из них был расторгнут по инициативе «Молдсилвы», поскольку арендатор вел рубки и продавал лес.

В январе 2008 года, «Eco-TIRAS» направил запрос в «Молдсилву», затребовав копии всех контрактов на аренду государственного лесного фонда Молдовы, действующие на 1 января 2008 года, для того, чтобы проанализировать их на предмет эффективности природопользования. В ответ «Молдсилва» сообщила, что копирование всех контрактов – большая работа и предложила приоритезировать запрос. «Eco-TIRAS» отказался, аргументируя свое требование тем, что контрактов менее 100, и поэтому работа вполне выполнима, а «Eco-TIRAS» согласен оплатить стоимость копирования.

В феврале 2008 г. «Молдсилва» пролоббировала принятие правительством постановления № 187 от 20.02.2008 г. «Об утверждении Положения об аренде лесного фонда для ведения охотничьего хозяйства и/или рекреационных целей». Согласно его пункту 48 (е), арендодатель обязан «обеспечивать конфиденциальность информации, получен­ной от арендатора». Данное положение противоречит закону о коммерческой тайне, согласно которому не могут быть предметом коммерческой тайны договора, заключаемые в отношении объектов публичной собственности. В следующем письме «Молдсилва» сослалась на невозможность предоставления копий контрактов, аргументировав отказ указанным пунктом постановления правительства.

В связи с этим «Eco-TIRAS» обратился в Апелляционную Палату Кишинева с иском к «Молдсилве» о предоставлении экологической информации – копий контрактов на аренду лесного фонда. В результате четырех заседаний Коллегия Апелляционной Палаты 23 июня 2008 г. приняла решение об удовлетворении иска «Eco-TIRAS» и обязала «Молдсилву» предоставить копии контрактов и возместить расходы истца. «Молдсилва» не опротестовала судебное решение в Высшей Судебной Палате, возместила расходы, но в остальном не выполнила решение суда.

Поэтому в ноябре 2008 года «Eco-TIRAS» направил в Секретариат Орхусской конвенции сообщение о невыполнении Молдовой положений конвенции (ст. 3.1, 3.2, 4.1 и 4.4) [3].

В декабре 2008 г. Комитет по вопросам соблюдения принял обращение к рассмотрению, направив Министерству экологии и природных ресурсов (ведомство, назначенное правительством для реализации конвенции) и «Eco-TIRAS» ряд вопросов. Министерство в ответном письме от имени правительства согласилось со справедливостью требований «Eco-TIRAS», признав запрашиваемую информацию открытой, однако потребовало, чтобы «Eco-TIRAS» «исчерпал все юридические возможности для ее получения». На заседании Комитета по вопросам соблюдения 2 июля 2009 года представитель Министерства отсутствовал. «Eco-TIRAS» выразил несогласие с позицией правительства, которое, с одной стороны, согласно с решением суда и не опротестовало его в установленные сроки, а с другой – требует, чтобы суд начал исполнительные процедуры в отношении правительственного ведомства, которое игнорирует решение суда, вместо того, чтобы в рамках правительства обеспечить выполнение законодательства. Кроме того, правительство никак не отреагировало на необходимость приведения собственного постановления № 187/2008 в соответствие с требованиями конвенции и национального законодательства.

В результате, Комитет по вопросам соблюдения принял рекомендации, в которых призвал правительство Молдовы:




  1. полностью выполнить решение судебной инстанции, предоставив запрошенную информацию;

  2. принять эффективные законодательные и практические меры для улучшения мониторинга исполнения публичными властями окончательнызх суебных решений в соответствии со Статьей 9 (1) Конвенции;

  3. принять эффективные меры (такие, как разработка и внедрение адекватных и эффективных правил, установление и усиление административной ответственности государственных служащих, не соблюдающих законодательные положения о предоставлении информации, публикация статистики, касающейся запросов на предоставление экологической информации, и др.) для налаживания мониторинга исполнения Конвенции и национального законодательства о доступе к информации публичными властями, и для предотвращения в будущем любых нарушений властями прав общественности, установленных Конвенцией и соответствующим молдавским законодательством;

  4. изменить статью 48 (е) Постановления правительства, чтобы исключить ее интерпретацию, противоречащую статье 4 Конвенции;

  5. принять эффективные меры - такие, как обучение, публикации, конференции и др., с целью повышения информированности государственных служащих, ответственных за сбор, поддержание и распространение экологической информации, а также судебных властей, о требованиях Конвенции;

  6. осуществить проверку молдавского законодательства о доступе к информации вместе с представителями общественности и независимыми экспертами с целью идентификации положений, которые могут не сответствовать положениям Конвенции, и решить, необходимы ли дополнения;

  7. исключить включение в контракты на аренду земель Государственного лесного фонда любых конфиденциальных положений, согласно статье 4 (4) Конвенции.

Таким образом, благодаря обращению в Комитет по вопросам соблюдения удалось добиться обращения внимания властей на неудовлетворительную ситуацию с исполнением Орхусской конвенции в Молдове и обязать их принять срочные меры по исправления положения. Это приобретает особую актуальность, поскольку в 2011 году Молдова принимает у себя Четвертую Встречу Сторон Орхусской Конвенции. Для НПО бассейна Днестра данный механизм должен стать инструментом отстаивания своих интересов, поскольку, к примеру, оценка воздействия на окружающую среду потенциально опасных для нее проектов, по-прежнему проводится келейно, а государства игнорируют и многие другие положения конвенции, например, обязанность собирать, хранить и обеспечивать эффективный доступ к регистрам экологической информации.

Поскольку составление обращения в Комитет по соблюдению требует определенных знаний и квалификации, Eco-TIRAS в 2009 году провел тренинги для неправительственных экологических организаций бассейна Днестра по вопросу об обращении в Комитет. Эти тренинги были поддержаны Фондом Розы Люксембург (Берлин).
Источники


  1. http://www.unece.org/env/pp

  2. http://www.unece.org/env/pp/compliance.htm#Background

  3. http://www.unece.org/env/pp/compliance/Compliance%20Committee/30TableMoldova.htm



Створення місцевих екологічних мереж як складової екомережі України - реальний шлях до покращення

екологічної ситуації в регіоні
Т.Я. Турченяк

ГО «ЕКО-Довкілля»


Природні особливості Прикарпаття, Львівщини та самої Жидачівщини мають характерні особливості в тому, що її поверхня покраяна густою мережею річкових долин, балок і ярів з численними водостоками, починаючи від маленьких струмків до таких великих річок як Дністер, Стрий, Свіча.

Одним із найважливіших заходів для вирішення екологічних проблем для цього регіону, що піддається частим паводкам, доречно було б впровадження розробленої вченими екологами концепції екологічної мережі територій. До створення екологічної мережі в нашому регіоні спонукає і те, що по території Жидачівського району Львівської області згідно Загальнодержавної програми формування екомережі України як складової Європейської екомережі, проходитиме два національні коридори: Галицько – Слобожанський та Прикарпатсько -Дністровський в межах міжнародного Альпійсько – Карпатського екокоридору.

На сьогодні цей процес відбувається на державному рівні, розробляються і глобальні, і місцеві проекти. І наступним етапом роботи має стати впровадження цих проектів в життя.

Концепція екологічної мережі полягає в тому, що розвиваючи свою господарську діяльність, ми повинні давати для природи простір, де вона зможе існувати у первинному стані. І цим простором мають бути не розкидані заповідники, а саме мережа, тобто система сполучених між собою природних об`єктів. Тільки в такому стані , коли всі елементи поєднанні, вона може виконувати всі свої різноманітні функції , а отже - забезпечувати нас сировиною для виробництва і насамперед, безпечне довкілля.

Філософія цієї мережі така: людина на захищених територіях має працювати разом з природою, її діяльність повинна бути дружньою для довкілля, гармонійною з природою.

Громадська організація „ЕКО-Довкілля спільно із Жидачівсь-кою міською радою ініціює впровадження розробленої нею Програми по формуванню місцевої екологічної мережі на території Жидачівської міської ради, що об’єднуватиме всі існуючі об’єкти природоохоронного фонду (захищені території) в єдину систему.

Матеріал і методика. Ідея про екологічну мережу як природоохоронну технологію виникла у 80-х роках минулого століття. У 1993 році на міжнародній конференцій з питань охорони довкілля в Маастрихті голландськими спеціалістами було запропоновано створити Європейську екологічну мережу (ЄЕМ). Програма створення ЄЕМ стала складовою частиною Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, прийнятій на Конференції міністрів з охорони навколишнього середовища європейських країн, яка відбулася у 1995 році в Софії.

Структурними елементами ЄЕМ повинні стати так звані екологічні ядра, екологічні коридори та буферні зони. Екологічні ядра являють собою малозмінені, екологічно цінні та значні за розмірами території , які як правило мають природно - охоронний статус. Основним їх завданням є збереження біологічного та ландшафтного різноманіття на еталонних природних ділянках, сприяння підтримання екологічного балансу в регіоні.

Екологічні ядра повинні з’єднуватись між собою екологічними коридорами - смугами чи масивами відносно малозмінних, відновлених чи штучно створених природних ландшафтів. Це можуть бути долини річок, озера, болота, балки, лісові масиви та смуги, меліоративні канали, тощо. З метою запобігання негативному впливу господарської діяльності людини на природні комплекси створюються буферні зони з регульованим обмеженим господарюванням. Таким чином, із вказаних вище трьох структурних компонентів формується своєрідна мережа, яка більш-менш рівномірно вкриває регіон. При достатньому представництві і площі така екологічна мережа створює прийнятні умови для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття певного природно – територіального комплексу. Останнє, поряд з іншими природоохоронними заходами, в значній мірі сприяє підтриманню сталості регіональної екосистеми.

Складовою частиною Європейської екологічної мережі є екологічні мережі окремих держав , зокрема Національна екологічна мережа України. Її створення передбачене Законом України „Про загальнодержавну програму формування екологічної мережі України на 2000-2015 роки ”

Правова сторона створення екологічної мережі в Україні. У 1992 році Конференція ООН з навколишнього природного середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро прийняла Конвенцію про біорізноманіття як основу еволюції і функціонування систем біосфери і сталого забезпечення потреб населення Землі. Нею проголошено збереження не окремих ланок природи , а всіх систем біосфери в глобальному масштабі. В цьому ж році Рада Європи прийняла Конвенцію Європейської Екомережі ( European Ecological Network) як ідеєю загальноєвропейської системи охорони природної спадщини Європи.

Україна ратифікувала міжнародні угоди , а 21 вересня 2000 року Верховна Рада прийняла Закон України “Про загальнодержавну Програму формування національної екологічної мережі України на 2002 –2015 рр.”. У процесі реалізації Програми передбачено поєднання національної екологічної мережі з екологічними мережами сусідніх країн.

В Україні правові основи формування екологічної мережі регульовані Законами України “Про охорону навколишнього природного середовища ” (1991), “Про природно-заповідний фонд України» (1993), “Про рослинний світ» (1999), “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону ” (2002), “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.” (2000) „Про екологічну мережу України”, а також Рамковою конвенцією про охорону довкілля та сталий розвиток Карпат (2003).

Результати (Формування екологічної мережі територій м.Жидачева ). У м.Жидачеві склалась критична ситуація із станом навколишнього природного середовища обумовлена неврахуванням екологічних факторів при плануванні розвитку регіону та самого міста. Внаслідок цих помилок місто отримало значні проблеми, а саме: велику кількість порушених земель; щороку значно збільшується смертність населення; спостерігається велика кількість захворювань на хвороби , які пов’язані із забрудненням довкілля та екологічними проблемами. Якщо така тенденція буде продовжуватиметься, місто перетвориться у безбарвну територію, у якому мешканцям проживати буде некомфортно і небезпечно. Одним з ключових варіантів покращення екологічної ситуації в найближчі роки та на перспективу є довгострокова політика по зупиненню хаотичного і в основі - споживацького природокористування. Найфундаментальнішою ідеєю і реагуванням на дигресивні процеси у природі – є ідея сталого екологічного та економічного розвитку, один із принципів якої – збереження природного середовища, біологічного і ландшафтного різноманіття. На думку фахівців із збереження біорізноманіття, вирішенням цієї проблеми може стати створення офіційно затвердженої екомережі кожного населеного пункту, району, області, країни. Для цього необхідно оцінити реальний стан території, розробити Схему, що включатиме ядра і коридори мережі, врахувати зв’язок з сусідніми територіями і законодавчо затвердити статус новоствореного об’єкту.

Територія Жидачівської міської ради та прилеглі до неї території є цінною не лише через притаманне їй велике видове різноманіття, а і як важлива складова Прикарпатсько - Дністровського екологічного коридору в межах Альпійсько – Карпатського міжнародного екологічного коридору, котрий є основним шляхом міграцій тварин і рослин з півночі на південь України і навпаки.

Території які планується включити до екологічної мережі. Загальна площа земель, включених в межах міської ради до екологічної мережі становитимуть 319,2га, тобто 23,75% від її загальної площі (1344га) території м.Жидачева.

Екомережа Жидачівської міської ради складається з двох великих ядер, до складу яких входять вже існуючі об’єкти майбутнього природно-заповідного фонду (ділянок відносно недоторканої природи, де тварини і рослини практично позбавлені впливу людини). Між собою обидва ядра зв’язані екологічним коридором – річкою, що протікає між ними та потужною буферною зоною, що проходить по південній околиці міста є долина р. Стрий та численні озера поряд.

Перше ядро екомережі розташоване на крайній південній околиці міста Жидачева біля річки Стрий та складається із пам’ятки археології національного значення часів Київської Русі урочища Городища в межах гори „Базиївки (45,2 га). В межах ядра поєднано заплавні луки, заплавний вербовий ліс, витоки джерела, заплавні плеса, штучне лісопаркове утворення, як основа майбутнього дендропарку.

Друге ядро утворене комплексом ділянок на північному сході міста . До нього входять дві резервні ділянки природно-заповідного фонду – проектовані заказники «Замкова гора» (5га) та «Кораблище» (5 га), а також розташована північніше від них відпочинкова зелена зона загального користування. Основу ядра становлять водно – болотні території урочища «Кораблище” та схили Замкової гори, які зосереджують в межах ядра різноманіття різної рослинності характерних для над дністровського ландшафту. Саме вкриті степовою рослинністю пагорби та схили Замкової гори та болотно – лучна рослинність заплави старорічища , з яких власне і складається ядро, становлять основу естетичної привабливості ландшафту другого ядра екомережі м.Жидачева.

Природоохоронна оцінка екологічної мережі Жидачівської міської ради на час прийняття Програми вказує на її важливість з огляду створення екологічних коридорів, які можуть слугувати , як для перенесення та поширення діаспор рослин, так і міграційних шляхів птахів, які зупиняються для ночівлі та годівлі під час осіннього та весняного міграційних періодів. З висновків наданих науковцями Львівського національного університету ім.. Івана Франка дана територія заслуговує на велику увагу в плані наукових досліджень біологів різних спеціальностей.

Сама програма по формуванню екологічної мережі була розроблена даною громадською організацією, прийнята в грудні 2008 року сесією Жидачівської міської ради до виконання

Починаючи з осені 2009 року на протязі 2010 року громадською організацією «ЕКО-Довкілля» планується:

- здійснити комплекс заходів по створенню природно заповідного об`єкту на території Жидачівської міської ради (г.Базиївки та Замкової гори - Кораблища). Буде виготовлено пакет матеріалів для подачі в управління обласної екології для визнання об`єктів природно-заповідні фонду ( матеріали польових обстежень (характеристика природних, наукових , естетичних , історико-краєзнавчих та іншої цінності природних комплексів території) дослідження наявності на території рідкісних видів рослин та тварин , в тому числі занесених до Червоної книги України, виготовлення картографічних матеріалів проектованих заповідних об’єктів);

- здійснити посадку лісопаркової зони на площі біля 10 га в межах екологічної мережі на схилі гори Базиївки в межах нового природно - заповідного об`єкту;

- створити навчально – демонстраційний клас на базі громадського центру ГО «ЕКО-Довкілля» по пропаганді втілення формування екологічної мережі в регіоні (із стендом екологічної мережі, необхідною літературою, доступом до інформації та наявним робочим інструментом для посадок, догляду та вирощуванню посадкового матеріалу дерев).
Висновки

Створення екологічної мережі міста, закладка дендропарку та екологічної стежини стануть першим випадком для всієї України та прецедентом найбільш ефективного впровадження природозберігаючого режиму, що в повній мірі відповідає принципам сталого екологічного та економічного розвитку. Територія екологічної мережі - це той мінімум, який ми лишаємо живим істотам Землі, і який обов’язково має бути звільненим від впливу господарської діяльності людини.

Екологічна мережа Жидачівської міської ради розташованої безпосередньо в межах Прикарпатсько - Дністровського екологічного коридору, безумовно, буде частиною Регіональної екологічної мережі району та Львівської області і, відповідно – Національної екологічної мережі.

Формування екологічної мережі Жидачівської міської ради носить комплексний характер і буде мати не тільки екологічні, але й певні позитивні соціально – економічні результати. Його реалізація та втілення в найближчому майбутньому забезпечить збереження і відтворення ландшафтного різноманіття, а також сприятиме:

- дотриманню екологічної рівноваги на території регіону;

- цілеспрямованому перетворенню ландшафту для забезпечення оптимальних умов співіснування людини і екосистеми;

- створенню природних умов для життя і розвитку людини в екологічно збалансованому природному середовищі, максимально наближеному до природних ландшафтів;

- розвитку ресурсної бази для заняття туризмом, відпочинку та оздоровлення населення;

- запобіганню безповоротній втраті частини гено-, демо-, цено- та екофонду регіону;

- ренатуралізації земель, що вилучаються із сільськогосподарського використання;

- посиленню узгодженості діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій у розв’язання проблем екологічної безпеки в регіоні.

Створення місцевої екологічної мережі безумовно потребуватиме значних організаційних, матеріальних та фінансових витрат. Але у даному випадку „мета виправдовує засоби”. Реалізація програми дозволить з часом відновити в регіоні втрачений екологічний баланс і підтримувати його в майбутньому.


Література

1. Краєзнавчі матеріали про природу та річкову мережу Жидачівщини, ГО «ЕКО–довкілля»; Жидачів, 2004.

2. Формування екологічної мережі територій міста Жидачева. ГО « ЕКО –довкілля»; Жидачів, 2008 р.

3. Законодавство України Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.” (2000) „Про екологічну мережу України”.



Каталог: files
files -> Чисть I. История. Введение: Предмет философии науки Глава I. Философия науки как прикладная логика: Логический позитивизм
files -> Занятие № Философская проза Ж.=П. Сартра и А. Камю. Философские истоки литературы экзистенциализма
files -> -
files -> Взаимодействие поэзии и прозы в англо-ирландской литературе первой половины XX века
files -> Эрнст Гомбрих История искусства москва 1998
files -> Питер москва Санкт-Петарбург -нижний Новгород • Воронеж Ростов-на-Дону • Екатеринбург • Самара Киев- харьков • Минск 2003 ббк 88. 1(0)
files -> Антиискусство как социальное явлеНИе
files -> Издательство
files -> Список иностранных песен
files -> Репертуар группы


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40


База данных защищена авторским правом ©uverenniy.ru 2019
обратиться к администрации

    Главная страница