Одеса 2009 Odessa 2009


Вариант отсутствия сотрудничества и выгоды подписания нового бассейнового Днестровского Соглашения



страница21/40
Дата31.07.2016
Размер7.16 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   40

4. Вариант отсутствия сотрудничества и выгоды подписания нового бассейнового Днестровского Соглашения

Можно предположить, что вариант, при котором государства не общаются и не работают по бассейну реки Днестр, немыслим. Модель такой ситуации включала бы неконтролируемые паводки и наводнения, еще более ускоренные темпы потери биоразнообразия, существенное ухудшение качества питьевой воды и вод для купания, еще большую эвтрофикацию и деградацию как экосистемы бассейна реки Днестр, так и Черного моря, частые (и, возможно, нецивилизованные) споры между пользователями воды, как внутри государств, так и между государствами.

Подписание Соглашения будет способствовать не только развитию двусторонних отношений на долгосрочной основе, надлежащему выполнению обоими государствами международных обязательств относительно евроинтеграции, но и способствовать более качественному интегрированному управлению бассейном реки Днестра. При условии выполнения основных положений Соглашения, социально-экономический прогноз будет выглядеть таким образом:


  • разумное и справедливое использование водных ресурсов между странами;

  • постепенное снижение уровня загрязнения поверхностных, а в дальнейшем - и подземных вод, гидравлически связанных с ними, а также прибрежных морских вод Черного моря;

  • уменьшение рисков вредного действия воды, а также чрезвычайных ситуаций;

  • восстановленные экосистемы и замедление темпов потери биоразнообразия;

  • улучшение состояния окружающей среды (воздух, вода, почвы) в бассейне;

  • улучшение здоровья населения, проживающего на территории бассейна.


5. Финансирование

Финансирование деятельности по выполнению положений Соглашения 1994 г. происходит за счет государственных бюджетов Республики Молдова и Украины. В связи с мировым экономическим кризисом, недостаточное и до этого финансирование реализации Соглашения 1994 г., в 2009 г. сократилось.

Необходимо отметить, что существенный вклад в совершенствование трансграничного сотрудничества в бассейне реки Днестр и улучшение его экологического состояния делают правительства Швеции, Финляндии, ЕС, Германии, США, Великобритании, Канады и т.д. Некоторые примеры такой поддержки включают:


  • проекты ЕЭК ООН / Организации по безопасности и сотрудничеству

в Европе (ОБСЕ) в сотрудничестве с Программой ООН по окружающей среде (ЮНЕП/ГРИД-Арендал), в рамках инициативы Окружающая среда и безопасность (см. www.dniester.org);

  • проекты ТАСИС (например, по нижнему Днестру, управлению водными ресурсами в западных странах ВЕКЦА и по Черному морю);

  • проекты Регионального экологического центра (РЭЦ-Молдова);

  • проект «Демократизация управления в бассейне реки Днестр» MATRA и т.д.

Расходы по подписанию нового бассейнового Днестровского Соглашения связаны, главным образом, с образованием совместной Комиссии, Секретариата и рабочих групп, и носят административный характер (зарплаты и поездки). Очевидно, что потребуется увеличение бюджета, предназначенного для реализации Соглашения 1994 г., однако общий бюджет не будет высок. В перспективе, административные расходы должны будут оплачиваться Сторонами, а вводный период может быть поддержан международным сообществом.

Реализация положений нового бассейнового Днестровского Соглашения и решений будущей совместной Комиссии должны иметь государственную поддержку путем создания государственных проектов (программ) с целью концентрации финансовых ресурсов. Расходы на реализацию проектов трансграничного сотрудничества могут осуществляться за счет средств государственных бюджетов Сторон, ежегодных местных бюджетов, а также других источников. Существуют также возможности привлечения международной технической помощи (особенно для реализации решений Комиссии). Работа Конвенции по защите реки Дунай может быть использована как пример того, как привлечение такой помощи может стать реальным источником финансовых поступлений для действий Сторон.
Заключение

Несмотря на существующие проблемы и «узкие места» двустороннего сотрудничества, настоящее трансграничное сотрудничество между Республикой Молдовой и Украиной – хороший пример совместных усилий по преодолению накопившихся десятилетиями экологических проблем. Сотрудничество в бассейне реки Днестр будет продолжаться в рамках уже сложившихся отношений. В сотрудничестве с международным сообществом, Республика Молдова и Украина и далее будут гармонизировать свое законодательство с европейским и международным, что позволит им решать экологические проблемы на единой законодательной, нормативной и, возможно, технологической основе.

Несмотря на то, что ввиду сложности политической, экономической и социальной ситуации в обоих государствах, невозможно однозначно определить сроки подписания нового бассейнового Днестровского Соглашения, работа, как по подготовке Соглашения к подписанию, так и по реализации вышеперечисленных направлений двустороннего сотрудничества, должна активно продолжаться.
расширение географических границ экологическому образованию
E.C. Кухарук, T.H. Пуя

Лицей им. Н. Милеску-Спэтарул, E-mail: ecostrategii@yahoo.com


Экологическое образование – одни из самых важных предметов в лицейском курсе. В биологических и географических предметах включены экологические аспекты, однако, экология, как предмет, в настоящее время отсутствует в лицейском образовании.

Очень важна позиция педагогического колектива и дирекции лицеев по отношению к экологическому воспитанию подрастающего поколения. Например, в лицее им. Н. Милеску–Спэтарул, по инициативе директора Зубаревой Т.В. был введён факультативный курс «Экология» с 2007 года. Факультативный курс сыграл положительную роль в экологическом воспитании, что и было доказано учащимися на городских и республиканских конференциях количеством призовых и первых мест среди лицеев республики. В последние годы экологическое образование в лицее им. Н. Милеску-Спэтарул получило новое направление – экологический клуб, под руководством учителя биологии и химии высшей категории Баранчук Л.И., разрабатывает темы исследовательских работ по экологичесестким тематикам. Темы исследвательских работ учащихся подсказывает сама жизнь. Конечно, очень важны знания по биологии и географии. Новый курикулум Министерства Просвещения и Молодёжи Республики Молдова утвердил интересные по содержанию учебники по географии и биологии, хотя в информационном плане некоторые главы перегружены.

Знания по предмету „Общая физическая география” (авторы А. Лугу, Н. Волонтир, И. Боян, 2007 г.) помогли старшеклассникам выполнить исследовательскую работу по оценке экологического состояния территории лесопарка, прилегающего к участку лицея. А это и протекающий приток Днестра, пробы воды из которого анализировали учащиеся клуба. Очистка территории от несанкционированныз свалок мусора в лесопарке сектора Рышкановка, лесопосадки на деградированных почвах также осуществляются членами клуба ежегодно. Свои результаты исследований учащиеся доложили в Претуре сектора Рышкановка и подготовлен совместный план действий для Экологического Фонда Министерства Экологии и Природных ресурсов. По уровню выполненных исследовательских работ, старшекласники лицея Репин Денис и Чербарь Екатерина, приглашены участвовать в студенческой конференции Государственного аграрного университета, где показали хорошие знания и подготовку. В экологическом клубе лицея ученики получают возможность углубить свои исследования по отдельным направлениям экологического, биологического и географического образования. Под руководством опытных и квалифицированных специалистов Института экологии и географии Академии Наук Молдовы, профессора Обуха П.А., доцента Стегареску В.Г. и др. была выполнена работа „Влияние загрязнённого воздуха на морфологию листьев” старшекласниками Ракул Алиной и Темаковой Анной. Навыки исследовательской работы, приобретённые в лицее, первые напечатанные статьи, помогают учащимся расширить и углубить свои знания в области экологии и те члены клуба, которые выступают перед младшими классами, также вносят неоценимый вклад в экологическое воспитание.

Нет необходимости убеждения о важном значении экологического воспитания подрастающего поколения. Более 6 миллиардов людей на нашей планете используют природные ресурсы, часто злоупотребляя ими. Это приводит к вымиранию многих видов флоры и фауны, деградации экосистем, загрязнению воды и воздуха токсическими веществами, а значит - к ухудшению здоровья людей, нищете и голоду. Экологи опасаются, что если разрушение окружающей среды будет продолжаться такими же темпами, как сейчас, то в свою очередь, разрушатся экосистемы, поддерживающие жизнь на планете.

Цель экологического образования – научить учащихся бережно обращаться с ресурсами Земли, поддерживать равновесие в природе, следовательно, улучшить жизнь человечества путем решения существующих проблем природы и предотвращения новых. Много издается популярной экологической литературы по вопросам экологии в нашей республике, но не всегда она доступна школьникам и учителям. «ECO-TIRAS» всегда помогает лицеям в обеспечении экологической литературой и проведении реуспубликанских олимпиад. При лицеях и школах, где имеется экологическое образование, повышается и экологическая ответственность будущего гражданина своей страны. Но таких примеров по республике мало, в основном, вся работа держится на учителях-энтузиастах, и при поддержке городского методического объединения учителей биохимического отделения, под руководством К.Ф. Субботина, который находит время и способы проведения на протяжении многих лет муниципальных экологических конференций и олимпиад для старшекласников. Некоторые участники таких конференций уже стали аспирантами по естественным предметам. Назрело время, когда необходима республиканская программа всеобщего экологического образования, введение в программу школьного образования предмета «Экология», издание учебника по экологии. Статус факультативного предмета в учебных заведениях по экологии неприемлем, так как он возводится автоматически в ранг второстепенных предметов. Не все будущие выпускники станут «естественниками», но в нашей республике, по данным Интернета на 1.01.2007 год, насчитывается 390 тысяч крестьянских хозяйств и экологические знания, природоохранная этика должна быть заложена в каждом сердце будущего гражданина нашей страны.

Водоохоронна політика України
Любарський І.Є.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища


Комплексне регулювання водних ресурсів охоплює різноманітні елементи – такі, як закони та нормативні положення, політика, участь зацікавлених суб’єктів, плани управлінської діяльності тощо, та включає наукові, технічні, економічні та соціальні інтереси. Таким чином, розробка і здійснення заходів в галузі комплексного регулювання водними ресурсами ми керуємось не лише метою охорони навколишнього середовища, а беремо до уваги всі існуючи проблеми сьогодення (включаючи розподіл та регулювання водних ресурсів і управління водною інфраструктурою).

Аналіз водокористування дає можливість виділити низку загроз: економічного, екологічного та міжнародного характеру. Значні втрати води можна спостерігати у наступних сферах діяльності: при транспортуванні – 10-20%; у промисловості – 20-30%; у житлово-комунальному господарстві – 20% [1]. Наслідком таких втрат є переривчатість у водопостачанні та регламентована подача води у багатьох містах України. Найбільший ефект від таких проблем в системі водопостачання можна спостерігати у Львівській, Херсонській та Луганській областях. В цілому основні показники використання і відведення води в Україні можна представити у вигляді діаграми (Рис. 1).


Рис. 1. Основні показники використання і відведення води в Україні (млн.м3)


Доцільно констатувати, що забруднення Дністра транзитною водою в наслідок ряду аварій на промислових підприємствах має яскраво виражений регіональний характер щодо управління водогосподарським комплексом. Це обумовлює низку питань, серед яких можна виділити наступні:

  • незбалансованість водогосподарської та промислової політики, що призвело до незбалансованості систем водокористування і нецільового використання коштів на їх відтворення;

  • невизначеність чіткої ієрархії відповідальності за якість водних ресурсів;

  • неузгодженість у прийнятті рішень щодо цілеспрямованості та першочерговості заходів їх фінансування;

  • недосконалість системи правового регулювання ї економічного стимулювання раціонального водокористування та ефективного управління охороною та відтворенням водних ресурсів;

  • неповнота системи інформаційного та оперативного забезпечення управління, відсутність комплексної бази даних щодо водокористування;

  • недостатність управлінської та екологічної кваліфікації суб’єктів системи управління водогосподарської галузі.

Виходячи з вищенаведеного та аналізуючи водогосподарську ї екологічну ситуацію слід акцентувати увагу на необхідність перегляду державної водної політики, а також регіональний розподіл обов’язків за стан та відтворення водних ресурсів регіону з огляду на переорієнтацію управлінських рішень спрямованих на екологобезпечне та стабільне водозабезпечення населення та галузей економіки на сучасному рівні і подальшу перспективу. Тому необхідно розглянути комплекс питань пов’язаних із розвитком водогосподарської інфраструктури, а саме надання технічної допомоги та створення потенціалу, які дозволили би переглянути дійсні законодавчі норми, політику, види управлінської практики, а також можливості створення екологічно-раціональної інфраструктури регіону.
Література

1. Хвесик М.А. Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення / [М.А. Хвесик, О.В. Яроцька, І.Л. Головинський, П.П. Пастушенко та інші]; За ред. М.А. Хвесика. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 564 с.



Якість води як передумова забезпечення

продовольчої безпеки регіону

І.А. Макарова, О.А. Ліпанова

Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України


На сьогодні проблема забезпечення продовольчої безпеки є однією з найбільш невирішених як в межах держави, так і окремих регіонів.

На жаль, відсутність системних даних не дозволяє робити остаточні висновки, але можна вже однозначно говорити про тенденцію погіршення якості продуктів харчування саме за санітарно-екологічними показниками.

Так, за офіційними даними Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи лише в 2006 р. було знято з реалізації 1197,9 тонни недоброякісних небезпечних в епідемічному відношенні продуктів харчування, з них 75% вітчизняного виробництва [1]. При цьому за реалізацію недоброякісної та епідемічно небезпечної продукції було застосовано 10230 фінансових санкцій на суму 792,2 тис. грн. (у 2005 році - 8678 фінансових санкцій на с 670,2 тис. гривень).

Значний вплив на оцінку якості продуктів харчування визначає якість питної води.

Необхідно констатувати, що держсанепідслужбою країни проводиться постійний лабораторний контроль за якістю питної води у місцях водозаборів, на водопроводах, спорудах і у мережах централізованого господарсько-питного водопостачання, згідно з чим вживаються відповідні заходи у разі виявлення порушень так в Україні лише за 2006 р. здійснено майже 46 тисяч обстежень водопровідних споруд, з них в 12 % виявлені грубі порушення протиепідемічного режиму [1]. Найбільша кількість обстежень, при яких встановлені суттєві порушення спостерігаються у Полтавській, Луганській, Харківській областях, у Київській, Одеській, Тернопільській, областях. Найкраща ситуація відмічається (на рівні 0% )- у м. Києві. На бактеріологічні показники досліджено більше ніж 300 тис. проб питної води централізованого водопостачання, відхилення від державного стандарту встановлено у 11,5 тис. проб (3,9%), що дещо нижче від рівня минулого року (4,3%). Як свідчить аналіз, найвищі рівні невідповідності питної води зафіксовані у Луганській, Миколаївській, Тернопільській областях, найнижчі - у Дніпропетровській областях, м. Севастополі, м. Києві.

Разом з тим слід відмітити, що якість харчової продукції за мікробіологічними показниками останніми роками залишається досить таки стабільною [1]. У 2006 році, як свідчать дані Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи проведено 492560 досліджень проб харчових продуктів за бактеріологічними показниками, у тому числі 47774 проби продукції молокозаводів. З них не відповідало нормативам 14853 (3,0%) досліджених проб харчових продуктів, у тому числі 694 (1,5%) проб продукції молокозаводів.

Враховуючи, що в Україні, згідно законодавчо визнаної сутності декларується необхідність розвитку продовольчої безпеки, під якою розуміється захищеність життєвих інтересів людини, що виражається у гарантуванні державного безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності.» [2, ст.2], нагальною потребою сьогодення є здійснення комплексних та системних досліджень в цьому напрямі.

Методологічний аналіз проблемних питань в цьому аспекті свідчить, що кількісну оцінку продовольчої безпеки формують 2 групи показників:


а) рівня та динаміки споживання основної групи продуктів харчування по різним групам населення (в залежності від їх доходів) [3].

б) рівня самозабезпеченості країни (регіону) продовольством [4, 5].


На сьогодні екологічний фактор є важливим критерієм вибору, орієнтиром для прийняття оптимальних управлінських рішень в сфері господарської діяльності. Забезпечити ефективність управлінських рішень може лише розробка загальнонаціональної стратегії продовольчої безпеки.
Література

1. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2006 р./ Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Національна академія наук України. – Київ, 2007

2. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» №49 ст.527 від 24.06.2004 - Відомості ВР України. – 2004 - N 30 - Ст. 320

3. Коренюк П.І. Еколого-економічна ефективність відтворювальної системи продовольчого комплексу: теорія, методологія, практика: Монографія. – Дніпропетровськ, ДДФА, 2005. - 355 с.

4. Нижник О.М. Продовольча безпека: аналіз еколого-економічних проблем та шляхи їх вирішення / Вісник Сумського державного аграрного університету: Спеціальний випуск «Екологічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції», 2000. – 496 с.

5. Нижник О.М. Продовольча безпека України. Сучасний стан, напрямки відновлення, перспективи розвитку харчової та переробної промисловості Закарпаття / Матеріали регіональної науково-практичної конференції. – Ужгород: Патент, 1998. – С.244-249


Напрями раціонального використання та охорони

водних ресурсів в контексті просторового розвитку
А.М. Максімов

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України

Проблема забезпечення належної кількості та якості води є однією з найбільш важливих проблем сучасності, що мають глобальне значення. Ще до нашої ери Арістотель вказував на необхідність раціонального використання чистої води та відділення її від тієї, котра використовується для господарських потреб.

За міжнародною класифікацією Україна належить до найменш забезпечених власними водними ресурсами європейських держав.В Україні на одного жителя припадає 1 тис. куб. .м місцевих. ресурсів річкового стоку. У Європі в середньому близько 5 тис куб. м: у Швеції - 21,6, Швейцарії - 5,8, Білорусі – 3,3, Франції - 2,9, Німеччині -1,3 [3].

Разом з тим водні ресурси є важливим фактором розвитку і розміщення продуктивних сил України. Залучення великих обсягів води у господарський обіг, їх забруднення і безповоротні втрати, великомасштабне перетворення ландшафтів порушило природну рівновагу екосистем, призвело до виснаження водних ресурсів у багатьох регіонах держави, втрати самовідновлюваної здатності екосистем.

Аналіз сучасного стану використання та охорони водних ресурсів в басейні Дністра свідчить про погіршення якості поверхневих та підземних вод внаслідок їх забруднення неочищеними та недостатньо очищенними промисловими, комунальними і сільськогосподарськими стічними водами, що містять небезпечні для здоровя людини сполуки. Стан 2/3 водних джерел за якістю води не відповідає нормативним вимогам. Через використання неякісної води в 4—5 разів зросла захворюваність людей [1].

Прии цьому під забрудненням води необхідно розуміти погіршення якості води внаслідок дії антропогенних і природних факторів, які роблять воду малопридатною або взагалі непридатною хоча б для одного виду водокористування. В залежності від ступеня забруднення водні об'єкти бувають допустимого, помірного, високого та надзвичайно високого ступенів забруднення (табл.1). Це слід враховувати при організації водоспоживання та розробці водоохоронних заходів

Охорона води передбачає встановлення видів та значень показників водоспоживання та водовідведення, а також якості води. Вона передбачає розробку методів і засобів очищення стоків, контроль якості води та стоків.

Подальший розвиток продуктивних сил значною мірою визначається станом водноресурсного потенціалу країни. На сучасному етапі якість природної води внаслідок інтенсивного техногенного впливу продовжує погіршуватись, що призводить до зменшення водозабезпеченості території. Крім того, ситуація ускладнюється диспропорцією у водоспоживанні та водовикористанні.[2 ]

Слід констатувати і те, що нині природні водотоки та водойми використовуються, переважно, як приймачі забруднюючих речовин стічних вод, місця скидання різних видів забруднень і відходів. Це значно ускладнює вирішення багатьох завдань управління водними ресурсами суші по водозабезпеченню галузей, рекреаційному використанню водних об'єктів та збереженню природного середовища.

За нинішнього незадовільного стану водних ресурсів та об'єктів водогосподарського комплексу неможливо буде у майбутньому забезпечити необхідний приріст потреб у воді відповідної якості.

За прогнозною оцінкою загальні потреби населення і галузей економіки у прісній воді становитимуть у 2010 році - 17,6-19,1 км3. Порівняно з 2000 роком вони зростуть відповідно на 37-41% та 45-57%. При цьому якість води також значно погіршиться [2].


Таблиця 1. Показники забруднення для водних об'єктів І та II категорії

Ступінь забруд-нення

Органолептич-ний режим

Токсикологіч-ний

Санітарний режим

Бактеріологіч-ний режим

Індекс забруд-нення

Запах, при-смак, балів

ГДКорг ступінь переви-щення

ГДКток ступінь перевищення

БСК20 мг/дм3

Розчинений кисень, мг/дм3

Число лактозопози-тивних кишкових паличок в 1 дм3

І

ІІ

Допустимий

2

1

1

3

6

4

Менше 1*104

0

Помірний

3

4

3

6

8

3

1*104-1*105

1

Високий

4

8

10

8

10

2

1*105-1*106

2

Надзвичайно високий

>4

>8

>100

>8

>10

1

Більше 1*106

3

Примітка. ГДКорг - гранично допустимі концентрації речовин, встановлені за органолептичною ознакою шкідливості; ГДКтокс - гранично допустимі концентрації речовин, встановлені за токсикологічою ознакою шкідливості; БСК20 - біологічне споживання кисню за 20 діб для водоймищ І та II категорій водокористування.
Забруднення природної води в останні роки набуло широкомасштабного характеру. Одним із заходів запобігання прогресуючого забруднення водних ресурсів є жорсткі штрафні санкції.

Суть системи штрафів за забруднення повинна полягати в тому, що підприємства, які забруднюють водні ресурси зверх допустимої межі та зобов'язані з цієї причини будувати очисні споруди, також мають щорічно платити прогресивно підвищений штраф. При цьому штрафні санкції не повинні впливати на формування цін на промислову продукцію і в той же час вони не звільняють від відповідальності за порушення водного законодавства, відшкодування збитків, нанесених скиданням забрудненої стічної води, проведення ефективної водоохоронної діяльності (своєчасне введення в експлуатацію очисних спо­руд, високий рівень використання водоохоронних об'єктів та інше).

Питання водокористування і управління якістю водних ресурсів нерозривно пов'язані, тому необхідний комплексний підхід у їх вирішенні. Механізм управління повинен спрямовуватися на підтримку та підвищення якості води у водних об'єктах при одночасному збалансованому задоволенні потреб суспільства у доброякісній воді. Ключовим питанням має бути встановлення ефективного і сприятливого для суспільства порядку регулювання потреб у воді до виникнення її дефіциту.

До функціональних обов'язків органів управління водним госпо­дарством повинен входити також вплив їх на здійснення (реалізацію) великих і незначних проектів водогосподарського будівництва, оскільки змінити структуру водоспоживання в умовах діючих основних водогосподарських об'єктів не завжди можливо. Капіталомісткі об'єкти (дамби, водосховища, електростанції та інше) визначають основні напрями економічного розвитку на певну перспективу, а також основну схему експлуатації водних ресурсів, зберігаючи, певною мірою, можливості для її удосконалення.

Соціально-екологічна ефективність водоохоронних заходів визначається як різниця між показниками якості води до та після їх проведення порівняно з допустимими нормами, що відносяться до витрат. Цей показник можна покласти в основу управління якістю водних ресурсів і планування водоохоронною діяльністю.

Досягти високоефективного управління охороною водних ресурсів можна при використанні сучасних методів на основі математичного моделювання і оптимізації, автоматизації, інструментальних та дистанційних методів вимірювання, а також удосконаленого діючого економічного механізму. Проблема забезпечення водою населення і галузей економіки вирішується при організаційно-управлінській єдності у водному господарстві з урахуванням тісного взаємозв'язку між водними, соціально-економічними та екологічними факторами.

Важливе значення при цьому мають процедури екологічного аудиту водогосподарських систем.


Каталог: files
files -> Чисть I. История. Введение: Предмет философии науки Глава I. Философия науки как прикладная логика: Логический позитивизм
files -> Занятие № Философская проза Ж.=П. Сартра и А. Камю. Философские истоки литературы экзистенциализма
files -> -
files -> Взаимодействие поэзии и прозы в англо-ирландской литературе первой половины XX века
files -> Эрнст Гомбрих История искусства москва 1998
files -> Питер москва Санкт-Петарбург -нижний Новгород • Воронеж Ростов-на-Дону • Екатеринбург • Самара Киев- харьков • Минск 2003 ббк 88. 1(0)
files -> Антиискусство как социальное явлеНИе
files -> Издательство
files -> Список иностранных песен
files -> Репертуар группы


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   40


База данных защищена авторским правом ©uverenniy.ru 2019
обратиться к администрации

    Главная страница